Дбайлива мати
одного разу пастухи спіймали лисеня й принесли його до нас. ми посадили звірка в порожню комору.
лисеня було ще маленьке, усе сіре, мордочка темна, а хвостик на кінці біленький. звірок забився в дальній куток комори й перелякано дивився на всі боки. від жаху він навіть не кусався, коли ми його гладили, тільки притискував вуха й увесь тремтів. мама налила йому в мисочку молока, поставила поряд. але переляканий звірок не став пити молоко. тоді тато сказав, що лисеня треба залишити в спокої – нехай воно обдивиться, освоїться на новому місці.
мені дуже не хотілося йти, але тато замкнув двері, і ми пішли додому. був уже вечір, скоро всі лягли спати.
уночі я прокинувся. чую, десь зовсім поряд дзявкотить і скавчить цуценя. звідки ж, думаю, воно взялося? виглянув у вікно.
надворі вже розвиднялося. з вікна було видно комору, де знаходилося лисеня. виходить, це воно так по-собачому скавчало.
прямо за коморою починався ліс. раптом я побачив, що з кущів вискочила лисиця,зупинилася, прислухалася й крадькома підбігла до комори. відразу ж скавчання в ній стихло, замість нього почулося радісне верещання. я потихеньку розбудив тата і маму, і ми всі разом стали дивитися у вікно.
лисиця бігала навколо комори, намагалася підрити землю під нею. але там був міцний кам’яний підмурок, і лисиця нічого не могла зробити. потім вона побігла в кущі, а лисеня знову почало дзявкотіти. я хотів стерегти лисицю всю ніч, але тато сказав, що вона більше не прийде, наказав спати. уранці я поспішив провідати лисеня. що на порозі, біля самих дверей, лежало зайченя.
я швидко побіг до тата й привів його з собою.
от так штука! – сказав тато, коли побачив зайченя.
це, значить, мати-лисиця ще раз приходила до лисеняти, принесла
йому їжу. потрапити всередину вона не змогла, так залишила назовні. дбайлива ж мати! напиши продовження цієї історії (3-4 речення).
автор — галина кирпа
тема — розповідь про ангела, який незримо є ліричну героїню
основна думка — у кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще художні засоби — анафора, зменшено-пестливі слова янгол у вірші галини кирпи символізує не лише вищу опіку, а й віру в людину, яка несе в своєму серці часточку добра. вірш змушує замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. вірш викликає роздуми про вічне та виводить уяву читача за межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан
ну вроде все что знаю