У творі є два провідних образа: маленька дівчинка та стройник
Дівчина була тонкою натурою (слухала спів дзвонів і плакала, часто гала за природою та насолоджувалась) і дуже сміливою (не боялася бурі, коня (що зірвався з прив’язі ), сором'язлива (при зустрічі зі стройником)
Коли виросла "стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною", була не постійна, так і не змогла знайти себе (було багато чоловіків, займалася то малярством, то писаниною), була розчарована в собі, бо так і не вчила ніколи музики ("чую музику — готова вмирати")
Савка — компаньйон Калитки, змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. Доведений до відчаю, він згоден продати дияволу власну душу. Він навіть ходив на Івана Купала на роздоріжжя кликати Гната Безп'ятого! Аби тільки розбагатіти, наблизитися до «хазяїнів», придбати до рук ще шматочок. Адже, за його мораллю, «з грішми, сказано ж, і чорт не брат». Але в грошових справах немає ні братів, ні кумів: Калитка позичає Савці гроші не тільки під нечуваний процент, а ще, для певності, вимагає «запродажню запись на воли».
Герой розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик Жолудь має «нечисті гроші», тобто, він вже скористався цією можливістю. Про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продає душу дияволу. Під час поділу грошей і Калитка, і Савка готові вбити один одного. Втім, коли справу провалено, коли Герасиму не дали накласти руки, Савка кається. І його покаяння — це справжнє покаяння людини-християнина.
• «Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті зга
дуючи, сатани. Тільки ж де вони з ним познайомилися і як? От
що цікаво!»;
• «Не журіться. Я зумію заховать, аби що»;
• «Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіти більше, ніж Бог дає»;
• «Пішов би до нього у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей»;
• «Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя!»;
• «Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик?»
У творі є два провідних образа: маленька дівчинка та стройник
Дівчина була тонкою натурою (слухала спів дзвонів і плакала, часто гала за природою та насолоджувалась) і дуже сміливою (не боялася бурі, коня (що зірвався з прив’язі ), сором'язлива (при зустрічі зі стройником)
Коли виросла "стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною", була не постійна, так і не змогла знайти себе (було багато чоловіків, займалася то малярством, то писаниною), була розчарована в собі, бо так і не вчила ніколи музики ("чую музику — готова вмирати")
Стройник фортеп'ян-митець, був гарної вроди (його опис), лагідним, добрим (занепокоївся дівчинкою), уважний.
Савка — компаньйон Калитки, змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. Доведений до відчаю, він згоден продати дияволу власну душу. Він навіть ходив на Івана Купала на роздоріжжя кликати Гната Безп'ятого! Аби тільки розбагатіти, наблизитися до «хазяїнів», придбати до рук ще шматочок. Адже, за його мораллю, «з грішми, сказано ж, і чорт не брат». Але в грошових справах немає ні братів, ні кумів: Калитка позичає Савці гроші не тільки під нечуваний процент, а ще, для певності, вимагає «запродажню запись на воли».
Герой розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик Жолудь має «нечисті гроші», тобто, він вже скористався цією можливістю. Про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продає душу дияволу. Під час поділу грошей і Калитка, і Савка готові вбити один одного. Втім, коли справу провалено, коли Герасиму не дали накласти руки, Савка кається. І його покаяння — це справжнє покаяння людини-християнина.
• «Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті зга
дуючи, сатани. Тільки ж де вони з ним познайомилися і як? От
що цікаво!»;
• «Не журіться. Я зумію заховать, аби що»;
• «Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіти більше, ніж Бог дає»;
• «Пішов би до нього у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей»;
• «Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя!»;
• «Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик?»
Объяснение: