Дехто вдає з себе добряка, щоб якось піднятися у суспільстві та показати своє «благородство». До комусь, а потім чекає покірливості, поваги, поклоніння власній персоні. Насправді ж , людина просто грає роль, а навіщо? Психологи знаходять тут дві причини – одна явна, а друга прихована. Явна – це невиправдана гордість, зверхність і надмірне самолюбство. Прихована ж причина, цілком вірогідно, криється у страхові залишитись непоміченим іншими. А це вже наслідок психологічної слабкості, невпевненості у собі.
Поміть: роблячи добру справу, але з корисливими цілями, людина дурить і себе, і інших, а справжнє життя минає стороною. Найгірше у цій ситуації те, що перекручується саме поняття добра. Люди вже не вбачають у ньому того безцінного дару, котрий не купується за гроші.
Дуже часто все прочитуємо цікаві твори щодо різних тематик і після прочитання або під час нього звертаємо увагу на поведінку героїв, намагаємося дати їм належну оцінку, зробити особисто для себе деякі висновки щодо можливості або неможливості вести себе подібним чином. Роблячи таким чином, ми можемо виділити для себе як позитивних, так і негативних героїв, отже можемо зробити певні висновки про те, чи хотіли б їх повторювати, чи ні.
Якщо говорити про твір Нечуя-Левицького під назвою «Кайдашев сім’я» можна прийти до висновку, що у головних героїв цього твору, самих членів цієї сім’ї, надзвичайно мало чого доброго й такого, чого б у них хотілося перейняти. В цілому, це є абсолютно логічним, адже все життя Кайдашів, зображене у творі, зводилася до постійної лайки та обміну образами, претензіями і навіть злочинними вчинками. Втім, не можна сказати, що в цілому такі відносини усередині родини характерні виключно для Кайдашів і більше ні для кого. В даний час ми теж можемо відшукати безліч сімей, в яких люди ведуть себе подібним чином. Отже, абсолютно раціональним питанням, яким може задатися кожна людина, є питання про те, як зробити так, щоб зрештою не перетворити власну сім’ю в певний аналог сім’ї Кайдашів?
Думається, що зробити це не так складно, як комусь може здатися. Найголовніше правило на шляху до цього – цінувати духовне вище матеріального. У Кайдашів всі проблеми були через те, що вони цінували не один одного, не свої родинні зв’язки, а лише матеріальні блага. Для звичайної людини це, в принципі, природно, але необхідно боротися з власною жадібністю і меркантильністю, особливо якщо мова йде про близьких людей. Крім того, звичайно, слід певним чином обмежувати власні емоції і переживання, адже самі Кайдаші були надмірно емоційними, що не дозволяло їм просто сісти, розібратися в ситуації і вирішити всі ті проблеми, з якими вони зіткнулися. Всі конфлікти абсолютно можливо вирішити, але для цього потрібно говорити один з одним та шукати компроміс.
З одного боку, не стати такими, якими були Кайдаші, дуже просто. Потрібно намагатися зрозуміти своїх близьких, не цінувати надмірно матеріальне, розуміючи, що на той світ з собою його не забереш. З іншого боку, розуміючи, що в цілому жадібність властива кожній людині, все-таки доведеться докласти певні зусилля для того, щоб відшукати настільки важливе взаємне розуміння з близькими.
Дехто вдає з себе добряка, щоб якось піднятися у суспільстві та показати своє «благородство». До комусь, а потім чекає покірливості, поваги, поклоніння власній персоні. Насправді ж , людина просто грає роль, а навіщо? Психологи знаходять тут дві причини – одна явна, а друга прихована. Явна – це невиправдана гордість, зверхність і надмірне самолюбство. Прихована ж причина, цілком вірогідно, криється у страхові залишитись непоміченим іншими. А це вже наслідок психологічної слабкості, невпевненості у собі.
Поміть: роблячи добру справу, але з корисливими цілями, людина дурить і себе, і інших, а справжнє життя минає стороною. Найгірше у цій ситуації те, що перекручується саме поняття добра. Люди вже не вбачають у ньому того безцінного дару, котрий не купується за гроші.
Объяснение:
Дуже часто все прочитуємо цікаві твори щодо різних тематик і після прочитання або під час нього звертаємо увагу на поведінку героїв, намагаємося дати їм належну оцінку, зробити особисто для себе деякі висновки щодо можливості або неможливості вести себе подібним чином. Роблячи таким чином, ми можемо виділити для себе як позитивних, так і негативних героїв, отже можемо зробити певні висновки про те, чи хотіли б їх повторювати, чи ні.
Якщо говорити про твір Нечуя-Левицького під назвою «Кайдашев сім’я» можна прийти до висновку, що у головних героїв цього твору, самих членів цієї сім’ї, надзвичайно мало чого доброго й такого, чого б у них хотілося перейняти. В цілому, це є абсолютно логічним, адже все життя Кайдашів, зображене у творі, зводилася до постійної лайки та обміну образами, претензіями і навіть злочинними вчинками. Втім, не можна сказати, що в цілому такі відносини усередині родини характерні виключно для Кайдашів і більше ні для кого. В даний час ми теж можемо відшукати безліч сімей, в яких люди ведуть себе подібним чином. Отже, абсолютно раціональним питанням, яким може задатися кожна людина, є питання про те, як зробити так, щоб зрештою не перетворити власну сім’ю в певний аналог сім’ї Кайдашів?
Думається, що зробити це не так складно, як комусь може здатися. Найголовніше правило на шляху до цього – цінувати духовне вище матеріального. У Кайдашів всі проблеми були через те, що вони цінували не один одного, не свої родинні зв’язки, а лише матеріальні блага. Для звичайної людини це, в принципі, природно, але необхідно боротися з власною жадібністю і меркантильністю, особливо якщо мова йде про близьких людей. Крім того, звичайно, слід певним чином обмежувати власні емоції і переживання, адже самі Кайдаші були надмірно емоційними, що не дозволяло їм просто сісти, розібратися в ситуації і вирішити всі ті проблеми, з якими вони зіткнулися. Всі конфлікти абсолютно можливо вирішити, але для цього потрібно говорити один з одним та шукати компроміс.
З одного боку, не стати такими, якими були Кайдаші, дуже просто. Потрібно намагатися зрозуміти своїх близьких, не цінувати надмірно матеріальне, розуміючи, що на той світ з собою його не забереш. З іншого боку, розуміючи, що в цілому жадібність властива кожній людині, все-таки доведеться докласти певні зусилля для того, щоб відшукати настільки важливе взаємне розуміння з близькими.