«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
Мирослава - дочка боярина Тугара Вовка, іі матір померла, коли дівча лише народилося, тому Мирославу виховувала проста селянка, що привчила її до праці, а таке вселила в її серце почуття патріотизму та справедливості. Мирослава нічого не підозрівала про темні справи свого батька, бо звикла поважати, любити людей, відноситись до них з повагою та довіряти їм. Дізнавшись що батько її зрадник, героїня відмовилася від нього,але все ж таки вона хоче повернути батька "на шлях істинний" але це їй не вдається, тож вона дуже хвилюється. Вона добра, але дуже хоробра, відважна, єдина з жінок пішла ловити дикого звіра. Потрапивши в барлогу ведмедя, не почула ні страху ні хвилювання. Сміливо боролася з ведмедицею і з до Максима Беркута вбила її.
Дізнавшись що батько її зрадник, героїня відмовилася від нього,але все ж таки вона хоче повернути батька "на шлях істинний" але це їй не вдається, тож вона дуже хвилюється.
Вона добра, але дуже хоробра, відважна, єдина з жінок пішла ловити дикого звіра. Потрапивши в барлогу ведмедя, не почула ні страху ні хвилювання. Сміливо боролася з ведмедицею і з до Максима Беркута вбила її.