Деталі портрета Гордія Кулаківського та Данила Міщенко(1 або 2 словами з тексту) за планом: 1. Обличчя 2.Очі 3.Погляд 4. Лоб 5.Ніс 6. Рот 7. Губи 8. Волосся 9. Постава
прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.
на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.
«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гавриш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.
іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
українське весілля - барвисте і пишне родинне свято, що радістю та веселощами є найвідповідальнішу подію в житті молодят – шлюб. і звісно, яке ж весілля без пісні: радісної чи сумної, та все ж весільної? !
весільні пісні – це пісні, які хід весільного обряду на усіх його етапах, пояснюючи зміст і значення кожного з них. значна кількість весільно – обрядових пісень генетично являють собою своєрідні замовляння, якими учасники весільної драми висловлювали молодому подружжю різні доброзичливі побажання.
різні весільні пісні покликані прославляти молодих та їх батьків, відображати думки та настрої учасників весільної драми, або ж описувати основних дійових осіб та їхні дії. так, у весільних піснях ідеться і про свах, і про дружок, світилок, бояр і боярок, старост і дружб. співають весільних пісень тільки жінки. чоловіки ж беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду — під час нападу бояр, викупу нареченої. можна сказати, що всі весiльнi пiснi становлять одне велике драматичне дійство, але кожна з них може бути й самостійною малою п’єсою.
через різноманітні табу, побажання, висловлені в яскравій художній формі, весільні пісні несуть глибокий виховний заряд, закликають любити рід, родину, не цуратися батька-неньки, чесно працювати й жити поміж своїх і чужих, близьких і далеких людей. весільні пісні — промовистий доказ не лише багатства змісту й форм найбагатшого з усіх обрядів — весільного, а й високої моралі українського народу.
прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.
на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.
«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гавриш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.
іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
українське весілля - барвисте і пишне родинне свято, що радістю та веселощами є найвідповідальнішу подію в житті молодят – шлюб. і звісно, яке ж весілля без пісні: радісної чи сумної, та все ж весільної? !
весільні пісні – це пісні, які хід весільного обряду на усіх його етапах, пояснюючи зміст і значення кожного з них. значна кількість весільно – обрядових пісень генетично являють собою своєрідні замовляння, якими учасники весільної драми висловлювали молодому подружжю різні доброзичливі побажання.
різні весільні пісні покликані прославляти молодих та їх батьків, відображати думки та настрої учасників весільної драми, або ж описувати основних дійових осіб та їхні дії. так, у весільних піснях ідеться і про свах, і про дружок, світилок, бояр і боярок, старост і дружб. співають весільних пісень тільки жінки. чоловіки ж беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду — під час нападу бояр, викупу нареченої. можна сказати, що всі весiльнi пiснi становлять одне велике драматичне дійство, але кожна з них може бути й самостійною малою п’єсою.
через різноманітні табу, побажання, висловлені в яскравій художній формі, весільні пісні несуть глибокий виховний заряд, закликають любити рід, родину, не цуратися батька-неньки, чесно працювати й жити поміж своїх і чужих, близьких і далеких людей. весільні пісні — промовистий доказ не лише багатства змісту й форм найбагатшого з усіх обрядів — весільного, а й високої моралі українського народу.