сила франка не згасне ніколи. бо не згасала сила незабутнього поета протягом його життя, ніщо не могло примусити його скласти зброю, жодного разу він не зазнав і хвилини безнадійного чекання на час.
громадянська поезія митця — це застигла стихія, буря, вир життя того часу, коли жив і творив геніальний поет, що ввійшов у вітчизняну літературу в образі вічного революціонера. читаючи збірки «з вершин і низин», «мій ізмарагд», «з днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця хвиля оживає, підхоплює нас і заносить у саме вогнище подій xix століття.
запаливши вогонь боротьби, ставши яскравим світочем, івад франко радо йшов сам і вів ліричного героя своїх творів «на чесне, праве діло». за це діло він був ладен «в горі вмерти», проте додержати «прапор ціло». гуманіст франко бажає боротьби, намагається розбудити народ, повести його до щасливого майбутнього. своїм «словом сильним, мов трубою» він «мілі-они зве з собою».
будучи людиною вольовою, займаючи активну життєву позицію, поет не розумів людську пасивність, боявся збайдужіння до всього: «не дай заснуть в постелі не дай живому в домовину ». він розуміє, що щастя не слід чекати, що воно саме не прийде, що за нього слід боротися. він закликає любити життя, бачити крізь чорний морок у ньому світло, і йти до нього, відстоювати його:
ми живемо у ххі столітті, столітті високих новітніх технологій та наукового прогресу. багато підлітків мого віку вже чітко знають, чого прагнуть від життя, мають певну мету. особисто для мене це питання також вирішене. для мене зараз головне – отримати гарну освіту, не абияку, а таку, про яку я мрію і завдяки якій зможу отримати гарну перспективну спеціальність..
на сьогодні людина, завдяки своєму безсмертному таланту та блискучому розуму, створила багато пам’яток мистецтва, нових винаходів, які значно полегшують наше життя. безліч геніїв залишили назавжди свій слід у світовій історії. чому ж і досі людина, маючи вибір між освітою та неуцтвом, часто вибирає останнє? ! чому людина не розуміє, якою важливою є освіта, як багато вона може дати у житті
чи зміг би олександр македонський, не маючи елементарних базових знань з ії, підкорити всю персію? чи зміг би леонардо да вінчі, не навчаючись в університеті падуї та не займаючись додатково з майстрами-художниками, створити стільки дійсно геніальних винаходів та намалювати безліч картин, що й досі чарують погляд та душу своєю довершеністю. скільки років пройшло, а людство й досі не може розгадати загадку посмішки мони лізи! скажіть, чи міг би омар хайям відкрити власну обсерваторію та увагу заможних та родовитих аристократів, не змусивши себе навчатись, вивчаючи складну і малодоступну на той час науку, а саме астрологію. недарма починаючи з античності і закінчуючи нашою епохою важливі державні посади займали виключно освічені люди.
сила франка не згасне ніколи. бо не згасала сила незабутнього поета протягом його життя, ніщо не могло примусити його скласти зброю, жодного разу він не зазнав і хвилини безнадійного чекання на час.
громадянська поезія митця — це застигла стихія, буря, вир життя того часу, коли жив і творив геніальний поет, що ввійшов у вітчизняну літературу в образі вічного революціонера. читаючи збірки «з вершин і низин», «мій ізмарагд», «з днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця хвиля оживає, підхоплює нас і заносить у саме вогнище подій xix століття.
запаливши вогонь боротьби, ставши яскравим світочем, івад франко радо йшов сам і вів ліричного героя своїх творів «на чесне, праве діло». за це діло він був ладен «в горі вмерти», проте додержати «прапор ціло». гуманіст франко бажає боротьби, намагається розбудити народ, повести його до щасливого майбутнього. своїм «словом сильним, мов трубою» він «мілі-они зве з собою».
будучи людиною вольовою, займаючи активну життєву позицію, поет не розумів людську пасивність, боявся збайдужіння до всього: «не дай заснуть в постелі не дай живому в домовину ». він розуміє, що щастя не слід чекати, що воно саме не прийде, що за нього слід боротися. він закликає любити життя, бачити крізь чорний морок у ньому світло, і йти до нього, відстоювати його:
непогідний, несвобідний день мій, вік мій:
детальніше - на -
ми живемо у ххі столітті, столітті високих новітніх технологій та наукового прогресу. багато підлітків мого віку вже чітко знають, чого прагнуть від життя, мають певну мету. особисто для мене це питання також вирішене. для мене зараз головне – отримати гарну освіту, не абияку, а таку, про яку я мрію і завдяки якій зможу отримати гарну перспективну спеціальність..
на сьогодні людина, завдяки своєму безсмертному таланту та блискучому розуму, створила багато пам’яток мистецтва, нових винаходів, які значно полегшують наше життя. безліч геніїв залишили назавжди свій слід у світовій історії. чому ж і досі людина, маючи вибір між освітою та неуцтвом, часто вибирає останнє? ! чому людина не розуміє, якою важливою є освіта, як багато вона може дати у житті
чи зміг би олександр македонський, не маючи елементарних базових знань з ії, підкорити всю персію? чи зміг би леонардо да вінчі, не навчаючись в університеті падуї та не займаючись додатково з майстрами-художниками, створити стільки дійсно геніальних винаходів та намалювати безліч картин, що й досі чарують погляд та душу своєю довершеністю. скільки років пройшло, а людство й досі не може розгадати загадку посмішки мони лізи! скажіть, чи міг би омар хайям відкрити власну обсерваторію та увагу заможних та родовитих аристократів, не змусивши себе навчатись, вивчаючи складну і малодоступну на той час науку, а саме астрологію. недарма починаючи з античності і закінчуючи нашою епохою важливі державні посади займали виключно освічені люди.