до ть бідь-ласка!! Завдання. Леся Українка,, Давня казка" Подані прислів"я поділіть на три прупи: ті, що стосуються поета, Бертольдо, які не nідходять жодному (по групах записувати тільки номери прислів"ів) 1. За рідний край життя віддай 2. Ворога напій і нагодуй, а ворог воргом таки буде 3. Хто людям добра бажас, той і собі мас 4 Ласий на гроші, як кіт на сало 5. На язиці медок, а на душ льодок 6. Мудра голова не любить лихі слова 7. Рідна земля і в жмені мила 8. Добрі помирають, а діла іхні живуть 9. За честь голова гине 10. Не кожен веселий, хто співа 11.Хто дужчий, той і лучший 12.хто працює, той працю шанує 13. Жити- вітчизні служити 14. Не суди по одежі, суди по уму 15. Робиш добро- не кайся, робиш зло- зла сподівайся 16. Яка совість - така й честь.
В. Поясніть вислів Ф.Шиллера: "Де співають, там охоче лишайся жити, - лихі люди не мають пісень..."
Объяснение:
Народна пісня завжди була віддзеркаленням настрою людини і душі всього народу. Один з найталановитіших польських поетів-романтиків Адам Міцкевич писав: „Українські простори є столицею ліричної поезії. Звідси пісні невідомих поетів поширювалися часто по всій Слов’янщині“.
В Україні співали завжди. Співала мати, схиляючись над колискою новонародженої дитини, співала наречена, йдучи під вінець, співали-тужили мати й батько, прощаючись із сином-рекрутом, співали закохані, милуючись красою тихої української ночі, співало славне наше козацтво, ідучи в бій...
Ліричні пісні виникли, вочевидь, тоді, коли людина відчула потребу висловити свої почуття, поділитися зі світом своїм щастям чи горем.
Відповідь:
Літературна казка виникла за класицизму як «низький» розважальний жанр. Відомо, що в XVII—XVIII ст. казки були поширеною розвагою у європейської знаті та розігрувалися в придворних феєріях.
Літературна казка на території України спочатку була представлена авторськими переказами та інтерпретацією фольклорних сюжетів, стилізацією під народну казку, використанням народних мотивів тощо. Такі казки створювали зокрема письменники XIX ст.: Марко Вовчок, Степан Руданський, Іван Манчжури, Панас Мирний, Олена Пчілка, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинського. З часом українські, як і зарубужні, авторські казки відходять від фольклорних витоків, зображають у казковій формі злободенні питання, завуальовано критикують негативні суспільні явища.