До ть)) будь-ласка
2. До підрядних належать усі сполучники рядка
а) але, також, коли, тому що;
б) щоб, ніби, коли б;
в) хоча , та , поки, нібито;
г) проте, що, щоб;
4. Допущено помилку в написанні частки зі словом у рядку
а) щось би краще зробив;
б) усе ж таки написав;
в) ходи-ж зі мною;
г) якось-то запитав
5. Частку НЕ потрібно писати окремо у реченні
а) З лісу лине не/сміливий голосок.
б) У процесі еволюції з"явились види не/літаючих птахів..
в) Вода не джерело життя, вона - саме життя.
г) Не/нависний ворог вдерся в рідну хату.
6. Похідний прийменник потрібно писати з дефісом в рядку
а) прокинутись по/серед ночі;
б) Україна по/над усе;
в) стояти на/впроти входу;
г) виринати з/під хмар

Объяснение:

Шевченко – видатний письменник України. Ця геніальна людина стала символом української нації. Для кожного Шевченко уособлює щось своє. Для мене Великий Кобзар – приклад патріотизму. Твори Тараса Григоровича пробуджують у моєму серці любов до Батьківщини-неньки. «Свою Україну любіть!» - заповів своїм нащадкам великий письменник. І крізь століття ми чуємо його слова.

Під час прочитання творів Шевченка я усвідомлюю, що українці – стародавня та незалежна нація. Шевченко намагається нагадати кожному з нас, як важливо не забувати про те, що українці – вільний і могутній народ. А ми – його нащадки, які повинні виконувати його заповіт. Великий Кобзар для мене – співець мудрості, символ патріотизму. Тож давайте шанувати видатного письменника та виконувати його передсмертну волю: «Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте».

Тяжким і безрадісним було сирітське дитинство великого українського поета Т. Г. Шевченка. Про це ми дізнаємось з багатьох його творів. Один із них — "Мені тринадцятий минало...". Хлопчик, залишившись сиротою, змушений був пасти чужі ягнята, щоб заробити собі на шматок хліба.

Навколишній світ зачаровує його своєю красою, здається добрим, приязним. Забуті всі прикрощі — і хлопчик звертається з молитвою до Бога, бо йому хочеться розділити з кимсь свою радість, поділитись думками, почуттями.

Але такий піднесений, радісний настрій тривав недовго — згадалося, що він сирота, немає у нього нічого, навіть рідної хати, він у цьому великому світі одинокий. І залишається тяжко плакати над своєю гіркою долею.

Але дитячі сльози і дитяче горе — недовговічні. Знайшлася добра душа, яка ла, приголубила його. Це дівчина, що "недалеко... плоскінь вибирала". Почувши дитячі сльози, вона "прийшла, привітала", розрадила. І знову для сироти світ засяяв, наповнився барвами, став веселим і привітним.