Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.
В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
І ми не ми, і я не я.
І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
І оживе добра слава, / Слава України.
І премудрих немудрі одурять.
Кайданами міняються, / Правдою торгують.
Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
Розкуйтеся, братайтеся.
Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!
Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.
В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
І ми не ми, і я не я.
І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
І оживе добра слава, / Слава України.
І премудрих немудрі одурять.
Кайданами міняються, / Правдою торгують.
Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
Розкуйтеся, братайтеся.
Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!
ответ:цитати з твору:
Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.
В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
І ми не ми, і я не я.
І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
І оживе добра слава, / Слава України.
І премудрих немудрі одурять.
Кайданами міняються, / Правдою торгують.
Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
Розкуйтеся, братайтеся.
Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!
Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю.!
Объяснение:
цитати з твору:
Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.
В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
І ми не ми, і я не я.
І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
І оживе добра слава, / Слава України.
І премудрих немудрі одурять.
Кайданами міняються, / Правдою торгують.
Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
Розкуйтеся, братайтеся.
Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!
Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!