прочитай там є відповідь) постав корону будь ласка
Объяснение:
й радянський поет, журналіст, публіцист, перекладач і державний діяч; Герой Соціалістичної Праці (1967), лауреат Сталінської премії першого ступеня (1941) та Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1962).
Павло Тичина народився 15 (27) січня 1891 року (за іншими відомостями — 23 січня) в селі Піски (нині Чернігівської області України) в родині сільського дяка.
Навчався спочатку в земській школі, потім у Чернігівській Бурсі, одночасно співав у монастирському хорі — таким чином заробляв собі на життя після смерті батька, який помер у 1906 році. Потім навчався в духовній семінарії (1907-1913). Пізніше він знайомиться з Михайлом Коцюбинським, відвідує літературні «суботи» в його будинку, читає там свої, схвально зустрінуті, вірші.
Друкуватися Тичина почав у 1912 році, перша збірка віршів — «Сонячні кларнети» — датована 1918 роком.
З 1913 року навчається в Київському комерційному інституті, одночасно працюючи в газеті «Рада» і журналі «Світло». Революційні події 1917 року застали Тичину в Києві.
У 1923 році переїжджає до Харкова, тодішньої столиці УРСР. Тут він працює в журналі, багато пише, вивчає вірменську, починає опановувати грузинською і тюркською мовами.
У 1938-1967 роках — депутат ВР УРСР, у 1953-1959 голова ВР УРСР. Депутат ЗС СРСР (1946-1962).
У 1943-1948 роках — міністр (нарком) освіти УРСР.
Академік АН УРСР (з 1929 року), директор Інституту літератури АН УРСР.
Помер п.г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
З початком німецько-радянської війни, у липні 1941 року Павла Тичину евакуйовано з майже 400 академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкортостану[28][29]. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка. Разом із ним в Уфу була евакуйована і його родина — дружина Лідія Петрівна та її мати Катерина Кузьмівна Папарук. Одразу по прибуттю у Башкирію письменник попросив закріпити за ним вчителя башкирської мови, якою швидко оволодів і міг читати твори в оригіналі. Вже за кілька місяців він написав наукову працю «Патріотизм у творчості Мажита Гафурі», хоча Гафурі писав лише башкирською. У 1943 році Павла Тичину призначили Народним Комісаром освіти УРСР і він виїхав з Уфи
прочитай там є відповідь) постав корону будь ласка
Объяснение:
й радянський поет, журналіст, публіцист, перекладач і державний діяч; Герой Соціалістичної Праці (1967), лауреат Сталінської премії першого ступеня (1941) та Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1962).
Павло Тичина народився 15 (27) січня 1891 року (за іншими відомостями — 23 січня) в селі Піски (нині Чернігівської області України) в родині сільського дяка.
Навчався спочатку в земській школі, потім у Чернігівській Бурсі, одночасно співав у монастирському хорі — таким чином заробляв собі на життя після смерті батька, який помер у 1906 році. Потім навчався в духовній семінарії (1907-1913). Пізніше він знайомиться з Михайлом Коцюбинським, відвідує літературні «суботи» в його будинку, читає там свої, схвально зустрінуті, вірші.
Друкуватися Тичина почав у 1912 році, перша збірка віршів — «Сонячні кларнети» — датована 1918 роком.
З 1913 року навчається в Київському комерційному інституті, одночасно працюючи в газеті «Рада» і журналі «Світло». Революційні події 1917 року застали Тичину в Києві.
У 1923 році переїжджає до Харкова, тодішньої столиці УРСР. Тут він працює в журналі, багато пише, вивчає вірменську, починає опановувати грузинською і тюркською мовами.
У 1938-1967 роках — депутат ВР УРСР, у 1953-1959 голова ВР УРСР. Депутат ЗС СРСР (1946-1962).
У 1943-1948 роках — міністр (нарком) освіти УРСР.
Академік АН УРСР (з 1929 року), директор Інституту літератури АН УРСР.
Помер п.г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
З початком німецько-радянської війни, у липні 1941 року Павла Тичину евакуйовано з майже 400 академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкортостану[28][29]. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка. Разом із ним в Уфу була евакуйована і його родина — дружина Лідія Петрівна та її мати Катерина Кузьмівна Папарук. Одразу по прибуттю у Башкирію письменник попросив закріпити за ним вчителя башкирської мови, якою швидко оволодів і міг читати твори в оригіналі. Вже за кілька місяців він написав наукову працю «Патріотизм у творчості Мажита Гафурі», хоча Гафурі писав лише башкирською. У 1943 році Павла Тичину призначили Народним Комісаром освіти УРСР і він виїхав з Уфи
Объяснение: