До Костенко Ліно Василівно, я захоплююсь вами як письменницею та поетесою. Ви вносите в життя українського народу невтомну жагу до життя, ваші твори для нас орієнтир майбутнього. Читаючи ваші поезії, особисто в мене, захоплює дух. Вони, немов стріли, вражають в саме серце і залишають відбиток любові. Водночас такі теплі та чуттєві, сильні та живі, голосні та печальн вам вам за те, що ви є, за те що ви українка і ми український народ повинні пишатися тим, що маємо за честь бути вашими співвітчизниками. Я теж пишу вірші і саме ви та ваші поезії мене надихають. Поетична збірка "Річка Геракліта" - шедевральна! Гортаючи її сторінки, в мене нагортаються сльози... Її глибина чарує...Чи можемо ми очікувати найближчим часом появу нової збірки? Скільки всього хочеться сказати, скільки запитати, але "несказане лишилось несказанним...". Дуже хочу, щоб ви прочитали цей невеличкий лист палкої шанувальниці. Ви, мабуть прочитаєте і забудете, бо у вас таких "монологів" - мільйони, а мені все одно приємно. Мрію про зустріч з вами...
Хоч сторона моя багата, Красива квітами й людьми, Найкраща в світі — рідна хата Під ясеновими крильми. У ній тепло, і очі мами, І доброта її руки, А над смутними образами Горять барвисті рушники. Тут батьків труд і труд матусі, Поліття чесне, не рясне, А хліб домашній на обрусі — Неначе сонце весняне. Йдемо додолу, як на свято, Любуємося ворітьми: Найкраща в світі рідна хата Під ясеновими крильми
Вітер накличе щедротної зливи Яка із гілля пообтрушує цвіт Моє відгукнеться кохання щасливе І випурхне із-під зарошених віт. А білі черемхи мов долі дівочі Стоять серед гаю в обіймах весни Над ними блакитність і зоряні ночі І мрії казкові забілені в сни. Білі черемхи ранкові сувої Роси вишиванка на тім полотні Що мати наткала із пряжі нової Й пошила сорочку на щастя мені
Скільки всього хочеться сказати, скільки запитати, але "несказане лишилось несказанним...". Дуже хочу, щоб ви прочитали цей невеличкий лист палкої шанувальниці. Ви, мабуть прочитаєте і забудете, бо у вас таких "монологів" - мільйони, а мені все одно приємно. Мрію про зустріч з вами...
Красива квітами й людьми,
Найкраща в світі — рідна хата
Під ясеновими крильми.
У ній тепло, і очі мами,
І доброта її руки,
А над смутними образами
Горять барвисті рушники.
Тут батьків труд і труд матусі,
Поліття чесне, не рясне,
А хліб домашній на обрусі —
Неначе сонце весняне.
Йдемо додолу, як на свято,
Любуємося ворітьми:
Найкраща в світі рідна хата
Під ясеновими крильми
Вітер накличе щедротної зливи
Яка із гілля пообтрушує цвіт
Моє відгукнеться кохання щасливе
І випурхне із-під зарошених віт.
А білі черемхи мов долі дівочі
Стоять серед гаю в обіймах весни
Над ними блакитність і зоряні ночі
І мрії казкові забілені в сни.
Білі черемхи ранкові сувої
Роси вишиванка на тім полотні
Що мати наткала із пряжі нової
Й пошила сорочку на щастя мені