До ть будь ласка.
Треба встановити відповідність між рядками твору та художніми засобами!
А) "Ми йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою"
Б) "У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала
Степом укривалась!"
В) "А матерніх горячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих!
Не ріки - море розлилось...
Г) "На той останій Страшний суд
Мертвіці за правдою встають"
Д) "Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем."
Е) За богами - панства, панства
В серебрі та златі,
Мов кабани годовані,"

1) асонанс
2) порівняння
3) персоніфікація
4) літота
5) гіпербола
6) оксюморон

Война - самое страшное слово в жизни человека. Когда в жизнь людей врывается война, она всегда приносит горе и несчастье, нарушает привычный уклад жизни. О самой чудовищной и жестокой войне - Великой Отечественной мы все помним, хоть и не были ее непосредственными участниками. Зато наши родственники были на ней, защищали наши земли от врага. Для каждой семьи это война своя, особенная. Обо всем ужасе войны рассуждает в своём произведении В.Быков "Одна ночь".

         Василь Быков - отечественный писатель, он на протяжении всего своего творческого пути  оставался верен теме войны. Особенностью его произведений является то, что он изображает в своих произведениях войну такой, какая она была - в страданиях, крови, предательстве и героизме.

         Главный герой рассказа "Одна ночь" Иван Волока разрывается между долгом солдата и человеческим состраданием от немецких пуль, он оказывается в подвале под грудой обвалившихся стен.  Но оказывается, что вместе с ним пол завалами остается немецкий солдат, раненый, и ему нужна Из-под завала самостоятельно ему не выбраться. Как же поступить Ивану? Убить этого безоружного, больного врага или же Не осознавая, что он делает, Иван немцу выбраться из-под завала, он перевязал ему рану. Но когда они оказались на свободе, фашист решил бежать, и нашему солдату пришлось убить его.

         Тема жестокости и бесчеловечности войны переполняет все военные произведения. У войны свои законы. Главные герои военных действий - страх и ненависть. Они движут людьми, заставляя их совершать беспощадные поступки. Что двигало главным героем, когда он стрелял в немца - страз перед комиссаром или ненависть к врагу? Нельзя дать точный ответ, понятно лишь то, что война ставит человека в безвыходное положение, заставляет выбирать, кем быть: убитым или убийцей.

         У войны нет никакой другой цели, кроме того, чтобы убивать людей. Автор не осуждает своего героя, не становится не на чью сторону - просто описывает события, давая читателю возможность самому оценить ситуацию. Он пишет о том, что люди в экстремальных  условиях могут вести себя по-разному, проявляя и трусость и героизм.

         Проблемы, которые поднимает В.Быков  в своём произведении, актуальны и в наше время, потому что война продолжается и сейчас. Как нынешнему, так и будущему поколению следует помнить, что страшнее слова "война" нет ничего на свете. Мы должны стремиться к миру и  жить без войн.

Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення  до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно. На відміну від Пузиря («Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він, як і мольєрівський Журден, у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по суті, утрачає здоровий глузд.