До ть будь ласка
Літературний диктант по твору "Химера лісового озера"
1.Як називали чудовиська з цього твору
2.Батьки не хотіли відпускати до бабусі бо знали що це закінчиться чим?
3. У чому вони спали коли ночували біля річки?
4.Ірина Сименівна була вчителькою чого?
5.Яку колекцію вчителька сказала зібрати школярям улітку?
6.Що заборонила їсти мати у дорозі хлопцям?
7.У якій кишені хлопці держали гроші
9.Поїздку до бабусі могли порівняти з чим?
10.У якому селі жила бабуся Сергія?
11.Як звали бабусю?

Відповідь:

Особові займенники: Ми вольні люди і не знаємо ніякого пана.

Присвійні займенники: Ми сказали тобі, що не признаємо права твого над нами, а особливо права на нашу землю.

Вказівні займенники: Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів.

Питальні займенники: Хто ти, і хто прислав тебе сюди з такими вістями?

Зворотний займенник:  Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада.

Заперечні займенники: Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут.

Пояснення:

Объяснение:

Омелька: «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.»

Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п’ятниць на рік, перед декотрими празниками…”

Маруся Кайдашиха –

Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину…