До іть, чому у своїй поезії "Господи гніву пречистого..." Стус обрав два образи Господа і матері??​

Ніна Бічуя.

Жанр: психологічна повість.

Тема: розповідь про життя школярів-семикласників та перипетії між ними.

Ідея: дружба - велика цінність; засудження підлості, лицемірства.

Місце, де розгортаються події: Львів.

Час, коли розгортаються події: зима.

Сюжетні лінії: лінія Юлька - Слави, лінія Юлька - Лілії.

Проблематика: проблема суспільства та особистості, одиноких дітей, стосунків батьків з дітьми, справжньої дружби, розчарування життя, підлості і порядності.

Головні герої: Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.

                                                           Композиція твору:

Експозиція: роздуми про справжню дружбу.

Зав'язка: Розповідь про центральних персонажів твору.

Розвиток дії: життя (навчання, хобі) центральних персонажів.

Кульмінація: суд на Славком та вирок.

Розв'язка: добро перемагає зло.

Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення  до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно. На відміну від Пузиря («Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він, як і мольєрівський Журден, у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по суті, утрачає здоровий глузд.