В основу роману покладено подiï тих часiв, коли автор перебував на засланнi на Далекому Сходi. Сюжет твору побудований на "полюваннi" майора НКВС Медвина за гордим хлопцем з Украïни Григорiєм Многогрiшним. Доля Григорiя - це напружена, гостросюжетна розповiдь автора. Пригоди головного героя, його мандри тайгою, переслiдування його владою, велике i сильне кохання - це уособлення любовi до свого народу, його лицарськоï вдачi. За жанром "Тигролови" - це романтичний твiр з елементами пригодницького жанру. Багато пригод пережив Григорiй Многогрiшний, але був щасливий, бо бачив не тiльки погане, а i хороше в життi, зустрiв своє кохання. Боротьба добра зi злом в долi головного героя робить твiр цiкавим, захоплюючим. Роман "Тигролови" можна умовно подiлити на двi частини: Григорiй - в'язень, що прагне втекти, але не скоритись ворогу, i життя Григорiя в украïнськiй родинi вигнанцiв. Сюжет твору складається i з розповiдей iз сивоï давнини, i з правдивого зображення дiйсностi часiв сталiнщини. I. Багряному вдалося тримати читача в постiйному напруженнi: а що ж буде далi? Вражає i сила волi головного героя, який не один раз перемагав смерть. Особливо, коли в тайзi, переслiдуваний, лежав майже непритомний, до краю вимучений втiкач, який зумiв ще i вбити ведмедя, i врятувати дiвчину - дiвчину своєï долi. Отже, динамiчний сюжет, пригоди i мандри героïв свiтом, красиве i величне кохання, яке, не дивлячись на життєвi труднощi, допомагає героям жити i перемагати - у цьому популярнiсть роману i захоплення ним.
У кожної людини, я думаю, повинен бути улюблений літературний герой, про якого він постійно згадує, намагається бути не нього схожим. Говорити про улюбленого героя найкраще тоді, коли він справив незабутнє враження, залишив глибокий слід в пам'яті. Я вважаю, що мій улюблений герой - це людина, яка з любов'ю, з добротою і розумінням ставиться до людей, надходить порядно і чесно по відношенню до них. Всі ці якості існують дуже давно, тому вони не могли обійти стороною мого героя, адже без них не існують ні любов, ні дружба, ні взаєморозуміння. Отже, мій улюблений герой - це принциповий, чесний, відкритий і добра людина.
Володимира Устименка я вважаю своїм улюбленим героєм. Досить докладно я дізнався про нього з першої книги трилогії Ю. Германа «Справа, якій ти служиш». Автор показав в романі тривожні передвоєнні роки, розповів про юність головного героя Володимира Устименка, про вибір ним свого шляху. Крім того, Ю. Герман розповів про старших друзів Володі, що вплинули на формування цього чудового лікаря і людини.
Мій улюблений герой - це мій ідеал, духовний наставник, який подумки підтримує мене в різних справах. Володимир був такою людиною, для якого медицина стояла першому плані, на першому місці серед інших наук. Для нього, крім «справи, якій він служив», більше нічого не існувало. Без медицини його життя було б нудне і безглузда.
Починалося все це ще в дитинстві. Володя вперше почав опановувати знання з медицини. Вивчав біологію, хімію, колекціонував анатомічні атласи, а одного разу намагався купити в магазині скелет людини. У його кімнаті висіла картина Рембрандта «Урок анатомії».
Відвідуючи анатомічний гурток, Володя пізнавав все сокровенні таємниці і секрети цієї науки. Поступово накопичені знання він зумів застосувати в одній страшній ситуації. Володі довелося надавати медичну до пастушкові. «Він зірвав з себе сорочку і став невміло накладати джгут на куксу». Це вчинок вимагав величезної мужності і винахідливості, адже не кожна людина могла б не розгубитися в цій ситуації.
Далі автор пише, що на першому курсі інституту Володя прочитав багато книжок з хірургії, які зблизили і поріднили його і медициною. Закінчивши інститут. Володя працював на «швидкій до Особливо вразила героя одна історія, яка запам'яталася йому на все життя. Одного вечора Володі довелося надавати до хворому Бєлякова. «Секунду - дві вдивлявся він в обличчя Белякова, потім велів дати йому цукру». Зробивши кілька ін'єкцій, він «подарував життя» практично безнадійному хворому.
Професіоналізм Володі проявився в селищі Кхар. Молодий лікар не шукав легких шляхів, легкої перемоги в житті, тому і погодився на поїздку в селище Кхар. Тут Володя «спорудив свою першу справжню лікарню з амбулаторією і операційної». Володимир завжди прагнув полегшити страждання хворих. Він одним з перших лікарів в селищі починав робити найскладніші операції. Ніколи лікар не відступав перед труднощами. Він врятував і безнадійну хвору Туш, яка в подальшому стала працювати в цій лікарні. Я думаю, що цей приклад говорить про небайдужість мого героя. Володя по - справжньому служив людям, віддаючись улюбленій справі. Серед жителів селища ходила чутка про те, «який дивовижний доктор живе в Кхар». Совість Володі завжди була чиста, тому що він боровся за кожного пацієнта.
Мене захоплює в цій людині те, що він всього добивався сам, зробив блискучу кар'єру, яка не була самоціллю. Головним для Володимира було здоров'я людей.
Я симпатизую йому як людині, захоплююся його високим професіоналізмом, саме тому вважаю Володимира Устименка своїм улюбленим героєм.
на Далекому Сходi. Сюжет твору побудований на "полюваннi" майора НКВС Медвина за
гордим хлопцем з Украïни Григорiєм Многогрiшним. Доля Григорiя
- це напружена, гостросюжетна розповiдь автора.
Пригоди головного героя, його мандри тайгою, переслiдування його владою, велике i
сильне кохання
- це уособлення любовi до свого народу, його лицарськоï вдачi.
За жанром "Тигролови"
- це романтичний твiр з елементами пригодницького жанру.
Багато пригод пережив Григорiй Многогрiшний, але був щасливий, бо бачив не тiльки
погане, а i хороше в життi, зустрiв своє кохання. Боротьба добра зi злом в долi
головного героя робить твiр цiкавим, захоплюючим.
Роман "Тигролови" можна умовно подiлити на двi частини: Григорiй
- в'язень, що прагне втекти, але не скоритись ворогу, i життя Григорiя в
украïнськiй родинi вигнанцiв. Сюжет твору складається i з розповiдей iз
сивоï давнини, i з правдивого зображення дiйсностi часiв сталiнщини. I.
Багряному вдалося тримати читача в постiйному напруженнi: а що ж буде далi?
Вражає i сила волi головного героя, який не один раз перемагав смерть. Особливо,
коли в тайзi, переслiдуваний, лежав майже непритомний, до краю вимучений втiкач,
який зумiв ще i вбити ведмедя, i врятувати дiвчину
- дiвчину своєï долi.
Отже, динамiчний сюжет, пригоди i мандри героïв свiтом, красиве i величне
кохання, яке, не дивлячись на життєвi труднощi, допомагає героям жити i
перемагати
- у цьому популярнiсть роману i захоплення ним.
Відповідь:
Мій улюблений герой.
У кожної людини, я думаю, повинен бути улюблений літературний герой, про якого він постійно згадує, намагається бути не нього схожим. Говорити про улюбленого героя найкраще тоді, коли він справив незабутнє враження, залишив глибокий слід в пам'яті. Я вважаю, що мій улюблений герой - це людина, яка з любов'ю, з добротою і розумінням ставиться до людей, надходить порядно і чесно по відношенню до них. Всі ці якості існують дуже давно, тому вони не могли обійти стороною мого героя, адже без них не існують ні любов, ні дружба, ні взаєморозуміння. Отже, мій улюблений герой - це принциповий, чесний, відкритий і добра людина.
Володимира Устименка я вважаю своїм улюбленим героєм. Досить докладно я дізнався про нього з першої книги трилогії Ю. Германа «Справа, якій ти служиш». Автор показав в романі тривожні передвоєнні роки, розповів про юність головного героя Володимира Устименка, про вибір ним свого шляху. Крім того, Ю. Герман розповів про старших друзів Володі, що вплинули на формування цього чудового лікаря і людини.
Мій улюблений герой - це мій ідеал, духовний наставник, який подумки підтримує мене в різних справах. Володимир був такою людиною, для якого медицина стояла першому плані, на першому місці серед інших наук. Для нього, крім «справи, якій він служив», більше нічого не існувало. Без медицини його життя було б нудне і безглузда.
Починалося все це ще в дитинстві. Володя вперше почав опановувати знання з медицини. Вивчав біологію, хімію, колекціонував анатомічні атласи, а одного разу намагався купити в магазині скелет людини. У його кімнаті висіла картина Рембрандта «Урок анатомії».
Відвідуючи анатомічний гурток, Володя пізнавав все сокровенні таємниці і секрети цієї науки. Поступово накопичені знання він зумів застосувати в одній страшній ситуації. Володі довелося надавати медичну до пастушкові. «Він зірвав з себе сорочку і став невміло накладати джгут на куксу». Це вчинок вимагав величезної мужності і винахідливості, адже не кожна людина могла б не розгубитися в цій ситуації.
Далі автор пише, що на першому курсі інституту Володя прочитав багато книжок з хірургії, які зблизили і поріднили його і медициною. Закінчивши інститут. Володя працював на «швидкій до Особливо вразила героя одна історія, яка запам'яталася йому на все життя. Одного вечора Володі довелося надавати до хворому Бєлякова. «Секунду - дві вдивлявся він в обличчя Белякова, потім велів дати йому цукру». Зробивши кілька ін'єкцій, він «подарував життя» практично безнадійному хворому.
Професіоналізм Володі проявився в селищі Кхар. Молодий лікар не шукав легких шляхів, легкої перемоги в житті, тому і погодився на поїздку в селище Кхар. Тут Володя «спорудив свою першу справжню лікарню з амбулаторією і операційної». Володимир завжди прагнув полегшити страждання хворих. Він одним з перших лікарів в селищі починав робити найскладніші операції. Ніколи лікар не відступав перед труднощами. Він врятував і безнадійну хвору Туш, яка в подальшому стала працювати в цій лікарні. Я думаю, що цей приклад говорить про небайдужість мого героя. Володя по - справжньому служив людям, віддаючись улюбленій справі. Серед жителів селища ходила чутка про те, «який дивовижний доктор живе в Кхар». Совість Володі завжди була чиста, тому що він боровся за кожного пацієнта.
Мене захоплює в цій людині те, що він всього добивався сам, зробив блискучу кар'єру, яка не була самоціллю. Головним для Володимира було здоров'я людей.
Я симпатизую йому як людині, захоплююся його високим професіоналізмом, саме тому вважаю Володимира Устименка своїм улюбленим героєм.
Пояснення: