Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.
Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.
Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.
Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.
я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.
вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.
Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.
Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.
Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.
Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.
моя вулиця
я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.
вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.