ДО ІТЬ! ЗА ПОВІСТЮ ВИННИЧУКА МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА 1. Чому пан Лаврін під час бою не зміг вбити дракона?
2. Хто став чоловіком князівни і чому так сталося?
3. Поясніть, чому пан Лаврін не захотів нічого собі брати на згадку про бій з драконом, а натомість погодився до його поховати?
4. Чому пан Лаврін кидає на адресу князя таку фразу: " Якби я міг, то з великою насолодою розчерепив би вам оцим келепом голову. Ви мені ненависні! Я проклинаю вас!"
5. Князь майже щодня приходить на могилу дракона Грицька і Пустельника. Навіщо? Чому його туди так тягне?
6. Поясніть, чому автор у кінці твору порівнює князя Люботинського з Юдою ( Іудою)?
7. Чого навчає повість -казка " Місце для дракона"?
8. Що перемогло в ній добро чи зло? Чому?
Порівняння:
1.вулчна,як з неба блискавиця
2.і прикро,як ураз зі мною стають
3.завянуть,як без сонцця квіти
4.а як поет,без перепони,я стежу творчості закони
.до мене,як горожанина
Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.
В. Голобородько щиро вірив і в те, що на свято Івана Купала рослини можуть розмовляти. Так, у поезії «Мова рослин» поет передав тиху розмову цілющого зілля:
«Сон-трава каже:
«Я — щоб дитині добре спалося».
Ранник каже:
«Я — щоб рани скоро гоїлися».
Розрив-трава каже:
«Я — відкриваю таємниці».
Взагалі, В. Голобородько — талановитий український поет, який добре розумів красу української природи, який щиро прагнув донести цю красу своїм читачам, який був справжнім сином свого народу і підтвердив це своїм життям та своєю творчістю.