Цей вірш - зразок патріотичної та громадянської лірики, крик душі людини, якій не байдуже, що станеться з її Батьківщиною. Вірш викриває усі темні сторони людської особистості, показує, до яких наслідків може привести жадібність, лицемірство та слабкість перед спокусою. Автор закликає читачів боротися, відстоювати своє право на спокійне життя у вільній суверенній державі, яку з усіх сил у нас намагаються відібрати. У вірші відчувається тривога, біль, слізне прохання про до та палка віра у перемогу.
На літніх канікулах нам потрібно було прочитати твір Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Коли я побачила цю велику за обсягом трилогію, то, чесно кажучи, великого захоплення не відчула. Мій тато розповів, що він у дитинстві неодноразово перечитував цей твір і дуже захоплювався ним. Мене здивував цей факт, тому почала читати. І ось через декілька хвилин я вже занурилась у інший світ – світ дуже цікавої книги, де мої однолітки Ява Рень і Павлуша Завгородній, по іншому – Іван Васильович і Павло Денисович дуже веселі, винахідливі та дружні хлопці. Надзвичайно захопило мене те, що хлопці дуже хотіли стати винахідниками. В їхніх мріях було викопати метро під свинарником, зробити підводний човен, вони намагаються влаштувати справжню кориду з коровою Контрибуцією, беруть участь у театральних постановах разом з однокласниками – звичайно, все це не без пригод і не без гумору! Найяскравішою подією книги для мене стала історія, яку розповідав Павлуша. Ця історія сталася з Явою. Коли він через переекзаменовку, з Павлушею поїхав шукати острів посеред плавнів, щоб там жити як Робінзон Крузо. А натомість Павлуша прозвав Яву Робінзон Кукурудзо. Багато гумору у цій ситуації, але як приємно, що друг підтримав Яву та не покинув у скрутну хвилину.
Цей вірш - зразок патріотичної та громадянської лірики, крик душі людини, якій не байдуже, що станеться з її Батьківщиною. Вірш викриває усі темні сторони людської особистості, показує, до яких наслідків може привести жадібність, лицемірство та слабкість перед спокусою. Автор закликає читачів боротися, відстоювати своє право на спокійне життя у вільній суверенній державі, яку з усіх сил у нас намагаються відібрати. У вірші відчувається тривога, біль, слізне прохання про до та палка віра у перемогу.
І ось через декілька хвилин я вже занурилась у інший світ – світ дуже цікавої книги, де мої однолітки Ява Рень і Павлуша Завгородній, по іншому – Іван Васильович і Павло Денисович дуже веселі, винахідливі та дружні хлопці. Надзвичайно захопило мене те, що хлопці дуже хотіли стати винахідниками. В їхніх мріях було викопати метро під свинарником, зробити підводний човен, вони намагаються влаштувати справжню кориду з коровою Контрибуцією, беруть участь у театральних постановах разом з однокласниками – звичайно, все це не без пригод і не без гумору!
Найяскравішою подією книги для мене стала історія, яку розповідав Павлуша. Ця історія сталася з Явою. Коли він через переекзаменовку, з Павлушею поїхав шукати острів посеред плавнів, щоб там жити як Робінзон Крузо. А натомість Павлуша прозвав Яву Робінзон Кукурудзо. Багато гумору у цій ситуації, але як приємно, що друг підтримав Яву та не покинув у скрутну хвилину.