До засобiв персонiфiкацiï в поезiï Лесi Украïнки "Давня весна" належать

:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.

    До старого  лісу завітала весна. Прокинулися  проліски,  а за  ними,  позіхаючи ,  визирнули   підсніжники.  Вони зраділи весні, зібралися в коло і закружляли у веселому танку.
      Застрибали   по   стовбурах   дерев  сонячні  зайчики.  Наче граючись, вони бігли  один   поперед   одного,   а маленька   Білочка   намагалася   їх упіймати. Впіймає, а він вистрибує і біжить далі. 
     Чує  Білочка , хтось  сміється знизу. Глядь, аж то Зайчик за нею гає.
- З чого ти смієшся, Зайчику ? - питає Білочка.
- Гра в тебе весела,- відповідає той. - Можна і мені з тобою пограти?
- Звичайно, можна, удвох навіть веселіше! - відповіла Білочка.
      Вона стрибнула на землю і вони разом  почали ловити сонячних  зайчиків.