Художня лiтература - це особлива форма естетичного освоєння свiту, за до якоï кожна людина збагачує себе духовно. Особисто я, вивчаючи лiтературу, розширила уявлення про стародавнi епохи. Лiтература навчила мене мрiяти, переживати разом iз персонажами творiв, збагатила мою мову, адже мова творiв i усноï народноï творчостi, i украïнських письменникiв - це зразок, це мовленнєвий орiєнтир. Украïнський народ має велику культуру i славну iсторiю. Твори украïнськоï лiтератури допомагають заглибитись у iсторiю нашоï культури, збагнути, як i чим жив наш народ у рiзнi часи i епохи. Зрозумiти душу народу, його внутрiшню велич i красу, безмежну любов до Украïни до поетичнi твори. У восьмому класi ми вивчали лiричнi пiснi, у яких - любов, терпiння, переживання, вiчне почуття кохання. Поетичне слово Тараса Шевченка, Iвана Франка, Лесi Украïнки розкриває високi моральнi цiнностi нашого народу: чеснiсть, незламнiсть, вiдданiсть. Я була вражена майстернiстю Лесi Украïнки i з великим задоволенням прочитала поему "Давня казка". Поема до зрозумiти працю поета, зазирнути у майстерню письменника. Я зрозумiла: щоб народ знав i пам'ятав твори, автор має намагатися, щоб його слово було, як "пiсня i дзвiнким, i гучним", щоб "розходилось свiтом стоголосою луною".
Народна пісня "Гомін, гомін по діброві" належить до козацьких пісень. Запорозькі козаки — мужні захисники своєї рідної землі. Кожен хлопчик змалку готувався до служби у війську. На Запорозькій Січі був вій кодекс честі: треба виявляти мужність і стійкість у боротьбі ворогами, не кидати товаришів у біді, ставити громадські інтереси вище особистих. Хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. Служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. Про це й говориться у творі. У пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне зображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова. ну как то так. Не знаю...
- це особлива форма естетичного освоєння свiту, за до якоï кожна
людина збагачує себе духовно.
Особисто я, вивчаючи лiтературу, розширила уявлення про стародавнi епохи.
Лiтература навчила мене мрiяти, переживати разом iз персонажами творiв, збагатила
мою мову, адже мова творiв i усноï народноï творчостi, i
украïнських письменникiв
- це зразок, це мовленнєвий орiєнтир.
Украïнський народ має велику культуру i славну iсторiю. Твори
украïнськоï лiтератури допомагають заглибитись у iсторiю нашоï
культури, збагнути, як i чим жив наш народ у рiзнi часи i епохи. Зрозумiти душу
народу, його внутрiшню велич i красу, безмежну любов до Украïни до
поетичнi твори.
У восьмому класi ми вивчали лiричнi пiснi, у яких
- любов, терпiння, переживання, вiчне почуття кохання. Поетичне слово Тараса
Шевченка, Iвана Франка, Лесi Украïнки розкриває високi моральнi цiнностi
нашого народу: чеснiсть, незламнiсть, вiдданiсть. Я була вражена майстернiстю
Лесi Украïнки i з великим задоволенням прочитала поему "Давня казка". Поема
до зрозумiти працю поета, зазирнути у майстерню письменника. Я зрозумiла:
щоб народ знав i пам'ятав твори, автор має намагатися, щоб його слово було, як
"пiсня i дзвiнким, i гучним", щоб "розходилось свiтом стоголосою луною".
ну как то так. Не знаю...