О. Гаврош у своєму творі «Неймовірні пригоди Івана Сили» розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети. Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість. Іван Сила — бу досить сильним ще з дитинства. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його сила — це й заслуга щоденної праці та тренувань. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не кропітка робота над собою та власним тілом. Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною.
Один хлопчик не дуже любив ходити в школу, і тому вирішив втекти куди-небудь; взяв він хліб одяг і пішов , а батькам він нічого не сказав прийшов він у невідомі краї, і хотів він працювати, але всі люди казали що є лише одне місце де можна працювати. Це якась школа назва якої схожа на ту, що й та з якої він утік. Він прийшов туди, і коли він туди зайшов то він упізнав, що то його школа, але він був недостатньо розумним, щоб там працювати. Тоді хлопцю захотілося повернутися додому, і знову ходити у його рідну школуА мораль цієї байки така: що від школи не втечеш, і від розуму також.
