Доля книги у 21 столітті , твір роздум

1. Де  росла  тополя?
А) Неподалік  від  річки.
Б) Край  дороги  біля  поля.
В) На греблі.

2. Поле,  широке,  зелене,  порівнюється  з:
А) морем;
Б) океаном;
В) килимом.

3. Тополю  у  творі  названо:
А) тонкою  і  гнучкою;
Б) молодою  і  квітучою;
В) чорнявою  і  красивою.

4. До  кого  поет  звертається  у  своєму  творі?
А) Дівчат-молодиць.
Б) Хлопців-козаків.
В) Всього  українського  народу.

5. Дівчина  зустрічалась  з  козаком:
А) біля  криниці;
Б) на  узбережжі  озера;
В) під  вербою.

6. Яка  пташка  виспівувала,  „поки  вийде  чорноброва  з  хати”?
А) Жайворонок.
Б) Ластівка.
В) Соловейко.

7. Який  художній  прийом  застосував  Т.Шевченко  у  рядку  з  твору:
„А  серденько  мліло”?
А) Метафору.
Б) Епітет.
В) Контраст.

8. Скільки  років  чекала  дівчина  свого  козака?
А) 2.
Б) 6.
В) 3.

9. Щоб  припинити  страждання  своєї  донька  мати  вирішує  її:
А) засватати  за  старого,  багатого;
Б) розвеселити  співами;
В) віддати  за  сільського  коваля.

10. Який  народний  обряд  згадується  у  творі?
А) Колядування.
Б) Сватання.
В) Щедрування.

11. Із  запитанням  „Скажи  мені  щиру  правду – Де  милий  серденько?”  дівчина  звертається  до:
А) матері;
Б) бабусі-ворожки;
В) тополі.

12. Страждаючи,  дівчина  подумує:
А) утопитися;
Б) переїхати  в  інше  село;
В) вирушити  на  пошуки  свого  коханого.

ТЕЛЬНЮК: Сестри. Не женися на багатій

Не женися на багатій, 
Бо вижене з хати, 
Не женися на убогій, 
Бо не будеш спати. 
Оженись на вольній волі, 
На козацькій долі, 
Яка буде, така й буде, 
Чи гола, то й гола. 
Та ніхто не докучає 
І не розважає — 
Чого болить і де болить, 
Ніхто не питає. 
Удвох, кажуть, і плакати 
Мов легше неначе; 
Не потурай: легше плакать, 
Як ніхто не бачить.

Слова: Тарас Шевченко 
Музика: Леся Тельнюк

Кому Вниз. Розрита могила

Світе тихий, краю милий, 
Моя Україно, 
За що тебе сплюндровано, 
За що, мамо, гинеш? 
Чи ти рано до схід сонця 
Богу не молилась, 
Чи ти діточок непевних 
Звичаю не вчила? 
Молилася, турбувалась, 
День і ніч не спала, 
Малих діток доглядала, 
Звичаю навчала. 
Виростали мої квіти, 
Мої добрі діти, 
Панувала і я колись 
На широкім світі, 
Панувала… Ой Богдане! 
Нерозумний сину! 
Подивись тепер на матір, 
На свою Вкраїну, 
Що, колишучи, співала 
Про свою недолю, 
Що, співаючи, ридала, 
Виглядала волю. 
Ой Богдане, Богданочку, 
Якби була знала, 
У колисці б задушила, 
Під серцем приспала. 
Степи мої запродані 
Жидові, німоті, 
Сини мої на чужині, 
На чужій роботі. 
Дніпро, брат мій, висихає, 
Мене покидає, 
І могили мої милі 
Москаль розриває... 
Нехай риє, розкопує, 
Не своє шукає, 
А тим часом перевертні 
Нехай підростають 
Та москалеві 
Господарювати, 
Та з матері полатану 
Сорочку знімати. 
Помагайте, недолюдки, 
Матір катувати». 
Начетверо розкопана, 
Розрита могила. 
Чого вони там шукали? 
Що там схоронили 
Старі батьки? Ех, якби-то, 
Якби-то найшли те, що там схоронили, 
Не плакали б діти, мати не журилась.

Слова: Тарас Шевченко 
Музика: Кому Вниз

Нічлава Блюз. Ой по горі роман цвіте
Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде Та у журби питається: «Де та доля пишається? 
Чи то в шинках з багачами? Чи то в степах з чумаками? Чи то в полі на роздоллі З вітром віється поволі?» 
Не там, не там, друже-брате, У дівчини в чужій хаті, У рушничку та в хустині Захована в новій скрині.

Слова: Тарас Шевченко Музика: Ігор Пелих