Твір-роздум за сказкою Мишка на тему "Справжні цінності" lстинні та фальшиві цінності в житті людини. Бог наділив людину правом житевого вибору. Тому кожен із нас рано чи пізно замислюeться, навіщо існуе, для чого живе. В усі часи жили люди, які зважали, що жити треба для себе і заради себе, часто за рахунок інших. Багато людей переступають через тих, хто поруч, не помічають тих, хто потребує їхньої до але ж потреби існують. Є перевірені стопттями її поколіннями моральн закони взаемодо всепрощення, милосердя. Як сказати, пояснити людині, що вона живе не законами моралі? У казці завжди зрозуміло, що добре, а що погано. Торжествуе правда справедливість, і негідники зазнають покарання.
Маленька мишка живе в заможного господаря. Зустрівшись зі своїми сестрами з міста, мишка дізнається про голодне життя їх та людей. Господар, зважаючи на голодний, воєнний час,наживається, збагачується, а гроші складає в ящик під ліжко. Він каже, що й «війна на щось придасться», байдуже ставиться до жінки-жебрачки, якій не хоче подати милостиню. Війна для господаря — щасливий час, коли він може збагатитися.
Цей чоловік зовсім не поважає навіть своєї дружини. Ніколи лагідно не заговорить до неї. Він гроші їй не дає, а тиче під ніс. Мишка вирішує завдати шкоди господарю за його жорстокість, брехню, жагу до збагачення. Вона довго гризла ящик з грошима, а потрапивши до нього, перетрощила геть усе. Після чого мишка залишає хату господаря назавжди.
«Хіба ж папір важніший від життя…» — мені здається, що в цих словах мишки втілено основну думку казки. Мишка відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість, ненажерливість, безсердечність. Здорові, сильні люди забули про честь, взаєморозуміння, милосердя. А мишка добре розуміє, що від зла ще ніколи й ніде добро не вродило. Вона сильно піклувалася про своїх діточок, і тому боялася, щоб вони не навчилися брехні, як люди. Мишка вміє розрізняти справжні і несправжні цінності, добро і зло. Сама вона добра, справедлива, чуйна. Тут точно видно, як вона ненавидить брехню і жадібність.
Казка «Мишка» має підзаголовок: для малих і великих. Письменник мав на увазі і дітей, і дорослих. І ті, й інші повинні вчитися жити по-людськи, розділяти справжні й несправжні цінності. За фантастичними, казковими подіями криються великі істини: не треба бути скупим, не можна збудувати свого щастя на лихолітті, на чужому горі та зубожінні. У світі поруч існують добро і зло, і якщо людина ставить єдину мету: накопичення грошей і речей, вона перетворюєься на раба грошей. І буде тільки прагнути з усьоrо отримати зиск. Пам'ятаймо, що існують найсвятіші людські почуття: любов, добро імилосердя! Тому треба вчитися розрізняти справжні цінності і фальшиві.
Остап добре б'ється: "...Та він добре б'ється! – говорив Бульба, зупинившись. – Їй-богу, добре!.." "...Добре, синку! Ось так бий кожного, як мене тузив; нікому не спускай!.."
Остап Бульба - завзятий, жвавий чоловік: "...вони стали помітними між іншими молодими прямою відвагою. Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії..."
Остап - сильний козак: "...А на Остапа вже наскочило раптом шестеро; та не в добрий час, видно, наскочило: з одного полетіла голова, другий перевернувся, відступивши; списом у ребро третього..."
Остап Бульба - мужній козак: "...Остап виносив муки й катування, як велетень. Ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді, коли почали перебивати йому на руках і ногах кістки, коли жахливий хряск їх почувся серед, коли панянки отворотили очі свої, – ніщо, схоже на стогін, не вирвалося з уст його..."
Остап Бульба - строгий чоловік. Він нікому не дає спуску: "...Та хоч і батька. За образу не подивлюся і не уважу нікого...", "...паничі не любили спускати нікому..."
lстинні та фальшиві цінності в житті людини. Бог наділив людину правом житевого вибору. Тому кожен із нас рано чи пізно замислюeться, навіщо існуе, для чого живе. В усі часи жили люди, які зважали, що жити треба для себе і заради себе, часто за рахунок інших. Багато людей переступають через тих, хто поруч, не помічають тих, хто потребує їхньої до але ж потреби існують. Є перевірені стопттями її поколіннями моральн закони взаемодо всепрощення, милосердя. Як сказати, пояснити людині, що вона живе не законами моралі? У казці завжди зрозуміло, що добре, а що погано. Торжествуе правда справедливість, і негідники зазнають покарання.
Маленька мишка живе в заможного господаря. Зустрівшись зі своїми сестрами з міста, мишка дізнається про голодне життя їх та людей. Господар, зважаючи на голодний, воєнний час,наживається, збагачується, а гроші складає в ящик під ліжко. Він каже, що й «війна на щось придасться», байдуже ставиться до жінки-жебрачки, якій не хоче подати милостиню. Війна для господаря — щасливий час, коли він може збагатитися.
Цей чоловік зовсім не поважає навіть своєї дружини. Ніколи лагідно не заговорить до неї. Він гроші їй не дає, а тиче під ніс. Мишка вирішує завдати шкоди господарю за його жорстокість, брехню, жагу до збагачення. Вона довго гризла ящик з грошима, а потрапивши до нього, перетрощила геть усе. Після чого мишка залишає хату господаря назавжди.
«Хіба ж папір важніший від життя…» — мені здається, що в цих словах мишки втілено основну думку казки. Мишка відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість, ненажерливість, безсердечність. Здорові, сильні люди забули про честь, взаєморозуміння, милосердя. А мишка добре розуміє, що від зла ще ніколи й ніде добро не вродило. Вона сильно піклувалася про своїх діточок, і тому боялася, щоб вони не навчилися брехні, як люди. Мишка вміє розрізняти справжні і несправжні цінності, добро і зло. Сама вона добра, справедлива, чуйна. Тут точно видно, як вона ненавидить брехню і жадібність.
Казка «Мишка» має підзаголовок: для малих і великих. Письменник мав на увазі і дітей, і дорослих. І ті, й інші повинні вчитися жити по-людськи, розділяти справжні й несправжні цінності. За фантастичними, казковими подіями криються великі істини: не треба бути скупим, не можна збудувати свого щастя на лихолітті, на чужому горі та зубожінні. У світі поруч існують добро і зло, і якщо людина ставить єдину мету: накопичення грошей і речей, вона перетворюєься на раба грошей. І буде тільки прагнути з усьоrо отримати зиск. Пам'ятаймо, що існують найсвятіші людські почуття: любов, добро імилосердя! Тому треба вчитися розрізняти справжні цінності і фальшиві.
Остап добре б'ється: "...Та він добре б'ється! – говорив Бульба, зупинившись. – Їй-богу, добре!.." "...Добре, синку! Ось так бий кожного, як мене тузив; нікому не спускай!.."
Остап Бульба - завзятий, жвавий чоловік: "...вони стали помітними між іншими молодими прямою відвагою. Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії..."
Остап - сильний козак: "...А на Остапа вже наскочило раптом шестеро; та не в добрий час, видно, наскочило: з одного полетіла голова, другий перевернувся, відступивши; списом у ребро третього..."
Остап Бульба - мужній козак: "...Остап виносив муки й катування, як велетень. Ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді, коли почали перебивати йому на руках і ногах кістки, коли жахливий хряск їх почувся серед, коли панянки отворотили очі свої, – ніщо, схоже на стогін, не вирвалося з уст його..."
Остап Бульба - строгий чоловік. Він нікому не дає спуску: "...Та хоч і батька. За образу не подивлюся і не уважу нікого...", "...паничі не любили спускати нікому..."