Казка про те як друзі до соловейку одужати. Одного разу соловейко попав під дощ і застудився. Він лежав у ліжку під ковдрою, пив гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом із друзями. Коли його друзі дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому до швидше одужати. І в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. І так гарно виспівували свій сум, свій біль, свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло яскраве лагідне сонечко. "Яка краса, яке диво!" – казали зачаровані лісові звірі. Маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього і прилетіли підтримати його і до йому одужати. І сталося диво, соловейко почав швидко одужувати. До того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…
На мою думку, Борис Олійник проводить алегорію між рингом і нашим реальним світом. Життя, на жаль,сповнене підступності, несправедливості, жорстокості, байдужості. Воно схоже на гру без правил. Перед ліричним героєм стояла мета - перемогти. Та важливішими для нього виявилися честь та гідність. Він міг би уподібнитися опонентові, але власні духовні принципи переважили. Ми споглядаємо одвічне протистояння добра і зла. Поет оспівує образ ліричного героя, який уособлює людяність і чесність. Нервове напруження підвищується, коли боксер усвідомлює: "Що ж, буде бій.Важкий. Без правил". Поет намагався довести, що чиста серцем людина здатна перемогти навіть у нечесному двобої. Читач бачить безкомпромісного, мужнього, впевненого у собі боксера, який заслуговує не тільки на почесний титул "Чемпіон", але і "Людина".
Одного разу соловейко попав під дощ і застудився. Він лежав у ліжку під ковдрою, пив гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом із друзями.
Коли його друзі дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому до швидше одужати. І в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. І так гарно виспівували свій сум, свій біль, свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло яскраве лагідне сонечко. "Яка краса, яке диво!" – казали зачаровані лісові звірі. Маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього і прилетіли підтримати його і до йому одужати. І сталося диво, соловейко почав швидко одужувати. До того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…
Перед ліричним героєм стояла мета - перемогти. Та важливішими для нього виявилися честь та гідність. Він міг би уподібнитися опонентові, але власні духовні принципи переважили.
Ми споглядаємо одвічне протистояння добра і зла. Поет оспівує образ ліричного героя, який уособлює людяність і чесність. Нервове напруження підвищується, коли боксер усвідомлює: "Що ж, буде бій.Важкий. Без правил". Поет намагався довести, що чиста серцем людина здатна перемогти навіть у нечесному двобої. Читач бачить безкомпромісного, мужнього, впевненого у собі боксера, який заслуговує не тільки на почесний титул "Чемпіон", але і "Людина".