1. Місце героя серед інших персонажів. Павлусь Судак – головний герой оповідання Андрія Чайков-ського «За сестрою».
2. Зовнішність і походження героя. Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
3. Внутрішній світ героя:
а) ставлення до оточуючих Павлусь добрий, щирий, вірний, люблячий. Він заради рідної сестри Ганусі ладен був іти світ за очі, в логово ворога. Його щира, весела вдача, кмітливий і допитливий розум подо-балися і козакам, і навіть татарам.
б) якості героя Павлусь хоробрий, він не побоявся один відправитись до Криму на пошуки сестри; люблячий, наполегливий, розумний, «понятливий, і татари не могли надивуватись тому». А кмітливості Павлуся подивувався навіт ханський Девлет-ґірей Ібрагім. Саме завдяки своїй кмітливості Павлусь спромігся провести пошуки сестри силами самих татарів. Він не забуває зроблене йому добро, тому в якості нагороди за інформацію про сина Девлет-гірея попросив викупити з татарської неволі Остапа Швидкого. Про нього Павлусь сказав:.«…. Та він мені був рідним батьком, як я в неволю дістався. Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити».
в) мова героя, думки, мрії «він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком», коли він зрозумів, що його продали в рабство татарам, то подумав: "Може воно так ліпше, що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду". Павлуст вірний своєму народові, своїй вірі. На пропозицію татар прийняти їхню віру він відповів: «Ні, не прийму і моєї християнської не покину. Хоч і повішайте, то ні» .
Ставлення до героя. Автор ставиться до свого героя з щирою любовʼю і повагою. Під час читання твору поступово забуваєш, що головний герой всього-на-всього хлопʼя. Здається, прямо на очах він дорос-лішає, мужніє, мудрішає. А ще вчиться не лише козацької справи, але й загартовує в собі справжні людські якості: вміння любити, захищати того, хто слабший і вміння прощати. Адже не даремно оповідання закінчується такими словами: «Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»
1. «хочу, — сказав ігор, — списа переломити в кінці поля половецького, з вами, русичі, хочу голову свою докласти і випити шоломом дону».
2.тяжко російській землі без ігоря. сонце світиться на небесах — ігор князь в руській землі.
3.»луч-це бо потятим бути,аніж полоненим бути»
4.князі ігора називають «сміливим соколом»
5.«один брат [у мене], один світ світлий — ти, ігорю! обидва ми святославичі! сідлай, брате, свої бистрії коні, а мої вже готові, осідлані під курськом, попереду. а мої ті куряни — воїни вправні: під трубами сповиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі, яруги їм знайомі, луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірі вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю — слави».
6.на річці каялі тьма світ покрила: по руській землі простерлися половці, наче пардуже гніздо.
Відповідь:
якщо у вигляді характеристики образу, то
1. Місце героя серед інших персонажів. Павлусь Судак – головний герой оповідання Андрія Чайков-ського «За сестрою».
2. Зовнішність і походження героя. Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
3. Внутрішній світ героя:
а) ставлення до оточуючих Павлусь добрий, щирий, вірний, люблячий. Він заради рідної сестри Ганусі ладен був іти світ за очі, в логово ворога. Його щира, весела вдача, кмітливий і допитливий розум подо-балися і козакам, і навіть татарам.
б) якості героя Павлусь хоробрий, він не побоявся один відправитись до Криму на пошуки сестри; люблячий, наполегливий, розумний, «понятливий, і татари не могли надивуватись тому». А кмітливості Павлуся подивувався навіт ханський Девлет-ґірей Ібрагім. Саме завдяки своїй кмітливості Павлусь спромігся провести пошуки сестри силами самих татарів. Він не забуває зроблене йому добро, тому в якості нагороди за інформацію про сина Девлет-гірея попросив викупити з татарської неволі Остапа Швидкого. Про нього Павлусь сказав:.«…. Та він мені був рідним батьком, як я в неволю дістався. Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити».
в) мова героя, думки, мрії «він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком», коли він зрозумів, що його продали в рабство татарам, то подумав: "Може воно так ліпше, що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду". Павлуст вірний своєму народові, своїй вірі. На пропозицію татар прийняти їхню віру він відповів: «Ні, не прийму і моєї християнської не покину. Хоч і повішайте, то ні» .
Ставлення до героя. Автор ставиться до свого героя з щирою любовʼю і повагою. Під час читання твору поступово забуваєш, що головний герой всього-на-всього хлопʼя. Здається, прямо на очах він дорос-лішає, мужніє, мудрішає. А ще вчиться не лише козацької справи, але й загартовує в собі справжні людські якості: вміння любити, захищати того, хто слабший і вміння прощати. Адже не даремно оповідання закінчується такими словами: «Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»
Пояснення:
ответ:
1. «хочу, — сказав ігор, — списа переломити в кінці поля половецького, з вами, русичі, хочу голову свою докласти і випити шоломом дону».
2.тяжко російській землі без ігоря. сонце світиться на небесах — ігор князь в руській землі.
3.»луч-це бо потятим бути,аніж полоненим бути»
4.князі ігора називають «сміливим соколом»
5.«один брат [у мене], один світ світлий — ти, ігорю! обидва ми святославичі! сідлай, брате, свої бистрії коні, а мої вже готові, осідлані під курськом, попереду. а мої ті куряни — воїни вправні: під трубами сповиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі, яруги їм знайомі, луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірі вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю — слави».
6.на річці каялі тьма світ покрила: по руській землі простерлися половці, наче пардуже гніздо.
объяснение: