А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному».
Коли Іван Сила тільки почав помічати свої здібності, вирішив він піти на «Шоу талантів».
От він вже стоїть перед великою залою, де буде все проходити. Всередині було дуже багато людей, подивитися прийшло майже пів міста. Іван одразу пішов за куліси готуватися, він виступав третім. Через декілька хвилин все почалося. Першим виступав Тарас Лисиця. Це силач зі столиця. Багато хто його знав. Як тільки він вийшов на сцену зал почав аплодувати і підтримувати його. Спочатку він підіймав штангу вагою 100 кг, потім він забивав цвяхи в дерев’яну дощечку руками. Коли виступ закінчився по залі пройшлася ще одна хвиля оплесків. Судді його дуже хвалили і звичайно ж він перейшов у другий етап конкурсу.
Коли виступав другий учасник, Тарас підійшов до Івана:
- Привіт, мене Тарас звати. А тебе як?
-Я Іван.
- І що в тебе за талант?
- Мені здається що я досить сильний. Наприклад, коли на роботі всі підіймають один мішок, я можу підняти чотири.
- А ким це ти працюєш, що мішки таскаєш? – засміявся Тарас.
- Грузчиком на вокзалі. Я сюди на заробітки з села приїхав, -спокійно відповів Іван.
- З села? - ще дужче розсміявся той. – І ти думаєш, що в тебе є шанси після мого виступу?
- Думаю, є.
Може Іван хотів ще щось сказати, але ведучий оголосив його ім’я. Іван вийшов на сцену, розказав трішки про себе і почався виступ. Він рвав залізні ланцюги, гнув пальцями цвяхи, підняв штагу вагою в 160 кг. Всі почали йому аплодувати. Вкінці він лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кг ваги. Коли виступ закінчився, всі аплодували стоячи. Він також перейшов у другий етап. Іван Сила пішов за куліси і зустрівся там з Тарасом Лисицею.
- Це.. Т-ти.. Як..? Мене тренували найкращі спортсмени, і якийсь простак з села зміг виступити краще мене??
- Виходить, що так. Не має значення звідки ти, головне, хто ти…
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному».
У меня так
Правда не очень кратко(
Коли Іван Сила тільки почав помічати свої здібності, вирішив він піти на «Шоу талантів».
От він вже стоїть перед великою залою, де буде все проходити. Всередині було дуже багато людей, подивитися прийшло майже пів міста. Іван одразу пішов за куліси готуватися, він виступав третім. Через декілька хвилин все почалося. Першим виступав Тарас Лисиця. Це силач зі столиця. Багато хто його знав. Як тільки він вийшов на сцену зал почав аплодувати і підтримувати його. Спочатку він підіймав штангу вагою 100 кг, потім він забивав цвяхи в дерев’яну дощечку руками. Коли виступ закінчився по залі пройшлася ще одна хвиля оплесків. Судді його дуже хвалили і звичайно ж він перейшов у другий етап конкурсу.
Коли виступав другий учасник, Тарас підійшов до Івана:
- Привіт, мене Тарас звати. А тебе як?
-Я Іван.
- І що в тебе за талант?
- Мені здається що я досить сильний. Наприклад, коли на роботі всі підіймають один мішок, я можу підняти чотири.
- А ким це ти працюєш, що мішки таскаєш? – засміявся Тарас.
- Грузчиком на вокзалі. Я сюди на заробітки з села приїхав, -спокійно відповів Іван.
- З села? - ще дужче розсміявся той. – І ти думаєш, що в тебе є шанси після мого виступу?
- Думаю, є.
Може Іван хотів ще щось сказати, але ведучий оголосив його ім’я. Іван вийшов на сцену, розказав трішки про себе і почався виступ. Він рвав залізні ланцюги, гнув пальцями цвяхи, підняв штагу вагою в 160 кг. Всі почали йому аплодувати. Вкінці він лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кг ваги. Коли виступ закінчився, всі аплодували стоячи. Він також перейшов у другий етап. Іван Сила пішов за куліси і зустрівся там з Тарасом Лисицею.
- Це.. Т-ти.. Як..? Мене тренували найкращі спортсмени, і якийсь простак з села зміг виступити краще мене??
- Виходить, що так. Не має значення звідки ти, головне, хто ти…