Мова творів Панаса Мирного завжди вражає чіткістю, образністю, багатством народнопоетичних синонімів, приказками, прислів'ями. Тому досліджувати мову творів письменника надзвичайно цікаво.
Літературознавці підрахували, що у своїх творах митець використав понад п'ятсот прислів'їв та приказок. Чому? Мабуть, тому, що письменник з юнацьких літ цікавився українським фольклором, знаходив у ньому живу історію мови свого народу, його світогляд, бо прислів'я та приказки кожного народу тісно пов'язані з особливостями його життя, світосприйманням.
Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" має дуже багату й образну мову, яка містить багато прислів'їв та приказок. Прислів'я у романі допомагають змістовніше розкрити риси характеру героїв, їх поведінку. Так, наприклад, коли селяни говорять про аморальний б життя Чіпки, автор використовує і прислів'я: "Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила справить!" Прислів'я підкреслює, що таке неможливо змінити, що ніяким словам вірити не можна, бо людина не відає, що робить.
А прислів'я "Щоб його з дужчими не битися, а з сильними не позиватися" ілюструє тезу про соціальну несправедливість і нерівність тогочасного життя.
Знайдемо ми у творі навіть синонімічні ряди близьких за змістом прислів'їв та приказок, які іноді і стоять поруч. Наприклад, коли Мотря характеризує Явдоху (матір Галі), то думає про Галю та її матір: "Яка мати, така й дочка: яблуко від яблуні недалеко одкотиться". Синонімічні ці прислів'я підкреслюють, що у дітях повторюються характери батьків.
Прислів'я-синоніми "Не підмажеш — не поїдеш", "Суха ложка рот дере" характеризують хабарництво. Панас Мирний, характеризуючи здирство судових чиновників, вкладає їх в уста Пороха.
У мові роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" багато синонімічних рядів, які тісно пов'язані з основною ідеєю та темою роману. Наприклад, про залежність селян від землі використано такі прислів'я: "Без землі життя нема", "Без землі — нема волі", "Риба без води, а чоловік без землі — гине". А складність життя підкреслюють прислів'я: "Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши", "Життя зжити — не поле перейти".
У романі Панаса Мирного деякі прислів'я зазнають певних змін. Наприклад, прислів'я "Що можна мамці, того не можна ляльці" у письменника вжите у такому вигляді: "Що можна лялі, того не можна мамі". А характеризуючи Мотрю, автор пише: "Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалась замужньою вдовою". Це нагадує нам прислів'я "Не було добра змалку, не буде й д'останку". А прислів'я "Не несися високо, бо погано низько падать" з уст Мотрі звучить так: "Не високо лишень несися, сину, а то як прийдеться падати...".
Отже, прислів'я та приказки, вжиті автором у творі, відтворюють народну мову, підкреслюють віков народу над тими чи іншими рисами характеру людей, чи їх відношення до навколишнього світу. А мову роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" вони роблять багатою, емоційно насиченою.
Мова творів Панаса Мирного завжди вражає чіткістю, образністю, багатством народнопоетичних синонімів, приказками, прислів'ями. Тому досліджувати мову творів письменника надзвичайно цікаво.
Літературознавці підрахували, що у своїх творах митець використав понад п'ятсот прислів'їв та приказок. Чому? Мабуть, тому, що письменник з юнацьких літ цікавився українським фольклором, знаходив у ньому живу історію мови свого народу, його світогляд, бо прислів'я та приказки кожного народу тісно пов'язані з особливостями його життя, світосприйманням.
Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" має дуже багату й образну мову, яка містить багато прислів'їв та приказок. Прислів'я у романі допомагають змістовніше розкрити риси характеру героїв, їх поведінку. Так, наприклад, коли селяни говорять про аморальний б життя Чіпки, автор використовує і прислів'я: "Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила справить!" Прислів'я підкреслює, що таке неможливо змінити, що ніяким словам вірити не можна, бо людина не відає, що робить.
А прислів'я "Щоб його з дужчими не битися, а з сильними не позиватися" ілюструє тезу про соціальну несправедливість і нерівність тогочасного життя.
Знайдемо ми у творі навіть синонімічні ряди близьких за змістом прислів'їв та приказок, які іноді і стоять поруч. Наприклад, коли Мотря характеризує Явдоху (матір Галі), то думає про Галю та її матір: "Яка мати, така й дочка: яблуко від яблуні недалеко одкотиться". Синонімічні ці прислів'я підкреслюють, що у дітях повторюються характери батьків.
Прислів'я-синоніми "Не підмажеш — не поїдеш", "Суха ложка рот дере" характеризують хабарництво. Панас Мирний, характеризуючи здирство судових чиновників, вкладає їх в уста Пороха.
У мові роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" багато синонімічних рядів, які тісно пов'язані з основною ідеєю та темою роману. Наприклад, про залежність селян від землі використано такі прислів'я: "Без землі життя нема", "Без землі — нема волі", "Риба без води, а чоловік без землі — гине". А складність життя підкреслюють прислів'я: "Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши", "Життя зжити — не поле перейти".
У романі Панаса Мирного деякі прислів'я зазнають певних змін. Наприклад, прислів'я "Що можна мамці, того не можна ляльці" у письменника вжите у такому вигляді: "Що можна лялі, того не можна мамі". А характеризуючи Мотрю, автор пише: "Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалась замужньою вдовою". Це нагадує нам прислів'я "Не було добра змалку, не буде й д'останку". А прислів'я "Не несися високо, бо погано низько падать" з уст Мотрі звучить так: "Не високо лишень несися, сину, а то як прийдеться падати...".
Отже, прислів'я та приказки, вжиті автором у творі, відтворюють народну мову, підкреслюють віков народу над тими чи іншими рисами характеру людей, чи їх відношення до навколишнього світу. А мову роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" вони роблять багатою, емоційно насиченою.