Происходит от др.-русск. нынѣ, ныня, ст.-слав. нынѣ, нынІА, нынѣчоу (др.-греч. νῦν). Ср.: укр. ни́нi, ни́нька, ни́нiка, болг. ни́не, др.-чешск. nynie, чеш nyní, польск. ninie, кашубск. ninia. Родственно лит. nūnaĩ «теперь, сейчас», др.-инд. nūnáṃ — то же, авест. nūrǝm, греч. νῦν, νύν, лат. nunc, ср.-в.-нем. nun, далее лит. nu «теперь, сейчас», nùgi, латышск. nu, др.-инд. nū́, nú, авест. nū, греч. νύ, νύν, νῦν, алб. ni (*nū), др.-в.-нем. nu, nu^. Далее пытаются сблизить с др.-инд. navī́nas «новый», др.-прусск. nauns — то же. Отсюда ны́нешний, но́нешний, др.-русск. нынѣчьныи, ст.-слав. нынѣштьнь. Ср. образование дома́шний. См. также но́ньче, но. Ср. конец слова др.-русск. нынѣча, да́веча, тепе́реча, а также др.-инд. са «и», авест. čа — то же, греч. τέ, лат. que, neque. Использованы данные словаря М. Фасмера. См.
В ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. Минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ стала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. Ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. Хіба щастя може ось так раптово...В ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. Минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ ставала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. Ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. Хіба щастя може ось так раптово піти? Але тим не менш, в моєму дитячому сприйнятті це було саме велике, справжнє щастя.
Трохи подорослішавши, починаю розуміти, що мій стан душі багато в чому залежить від ставлення до мене оточують. Це і мої друзі, і викладачі, і просто знайомі. Я не хочу робити вчинки, від яких мені буде соромно. Я хочу мати справжніх друзів, які ніколи мене не зрадять, і я ніколи не стану зрадником у відношенні їх. Але найбільше це стосується батьків. Я хочу, щоб вони мною пишалися, і ніколи з-за мене не засмучувалися. Ось тоді я зможу бути щасливим.
Розуміння того, що я вже щасливий, маючи сім'ю, прийшло до мене після перегляду телевізійної передачі про дитячому будинку. Діти розповідали про своє життя, про мрії, про те, чого вони хочуть досягти в житті. І всі як один говорили про те, що хочуть мати сім'ю. Для них це було найважливішим, адже саме цього їм так бракувало, всі інші їхні плани були другорядними. Я напевно ніколи не зможу забути очі цих дітей, у них було стільки смутку і дорослої печалі. Ось у такі хвилини починаєш замислюватися про те, що ти вже щасливий тому, що не знаєш, як це мріяти про маму з татом, адже батьки завжди поруч.
Коли помирають близькі люди, стає дуже боляче, адже зовсім недавно вони жили звичайним життям, чого-то раділи або засмучувалися. Після смерті вони залишаються в нашій пам'яті, але від цього не стає легше, адже вони не бачать, як змінюються пори року, як йде дощ або гримить грім. Від цього стає дуже страшно. Я розумію, що це неможливо, що так влаштоване життя, але мені не хотілося б розлучатися з рідними людьми, і якщо таке диво сталося б я зміг би бути щасливим.
Я розумію, що зараз будую основу свого майбутнього. Я дуже хочу отримати гідну освіту, щоб потім займатися улюбленою справою. Я знаю багатьох людей, які працюють лише для того, щоб утримувати сім'ю, але то справа, якою вони займаються, їм не приносить задоволення. Мені шкода таких людей, адже вони так і не змогли знайти себе в улюбленій професії. Я не прагну до влади і недосяжних висот, а лише хочу займатися улюбленою справою, і якщо в мене це вийде, я буду щасливою людиною.
Зараз багато говорять про те, що треба берегти природу, але частіше це і залишається на рівні розмов. Лісів стає все менше, так як їх безжально знищують, водойми забруднюються, питна вода стає дефіцитом. Мені дуже хотілося б, щоб не тільки наше покоління, але і наступні, могли дихати свіжим повітрям, купатися в море і бачити блакитне небо. Адже це таке щастя!
Але найголовніше, я хочу, щоб ніколи не було війни, щоб не гинули невинні люди, щоб матері не втрачали своїх синів, а діти не ставали сиротами. Ніщо так не цінне в нашому світі, як життя. Адже наша Земля так прекрасна і щедра, і я по справжньому зможу бути щасливим, якщо залишуся гідним її сином.
Происходит от др.-русск. нынѣ, ныня, ст.-слав. нынѣ, нынІА, нынѣчоу (др.-греч. νῦν). Ср.: укр. ни́нi, ни́нька, ни́нiка, болг. ни́не, др.-чешск. nynie, чеш nyní, польск. ninie, кашубск. ninia. Родственно лит. nūnaĩ «теперь, сейчас», др.-инд. nūnáṃ — то же, авест. nūrǝm, греч. νῦν, νύν, лат. nunc, ср.-в.-нем. nun, далее лит. nu «теперь, сейчас», nùgi, латышск. nu, др.-инд. nū́, nú, авест. nū, греч. νύ, νύν, νῦν, алб. ni (*nū), др.-в.-нем. nu, nu^. Далее пытаются сблизить с др.-инд. navī́nas «новый», др.-прусск. nauns — то же. Отсюда ны́нешний, но́нешний, др.-русск. нынѣчьныи, ст.-слав. нынѣштьнь. Ср. образование дома́шний. См. также но́ньче, но. Ср. конец слова др.-русск. нынѣча, да́веча, тепе́реча, а также др.-инд. са «и», авест. čа — то же, греч. τέ, лат. que, neque. Использованы данные словаря М. Фасмера. См.
Трохи подорослішавши, починаю розуміти, що мій стан душі багато в чому залежить від ставлення до мене оточують. Це і мої друзі, і викладачі, і просто знайомі. Я не хочу робити вчинки, від яких мені буде соромно. Я хочу мати справжніх друзів, які ніколи мене не зрадять, і я ніколи не стану зрадником у відношенні їх. Але найбільше це стосується батьків. Я хочу, щоб вони мною пишалися, і ніколи з-за мене не засмучувалися. Ось тоді я зможу бути щасливим.
Розуміння того, що я вже щасливий, маючи сім'ю, прийшло до мене після перегляду телевізійної передачі про дитячому будинку. Діти розповідали про своє життя, про мрії, про те, чого вони хочуть досягти в житті. І всі як один говорили про те, що хочуть мати сім'ю. Для них це було найважливішим, адже саме цього їм так бракувало, всі інші їхні плани були другорядними. Я напевно ніколи не зможу забути очі цих дітей, у них було стільки смутку і дорослої печалі. Ось у такі хвилини починаєш замислюватися про те, що ти вже щасливий тому, що не знаєш, як це мріяти про маму з татом, адже батьки завжди поруч.
Коли помирають близькі люди, стає дуже боляче, адже зовсім недавно вони жили звичайним життям, чого-то раділи або засмучувалися. Після смерті вони залишаються в нашій пам'яті, але від цього не стає легше, адже вони не бачать, як змінюються пори року, як йде дощ або гримить грім. Від цього стає дуже страшно. Я розумію, що це неможливо, що так влаштоване життя, але мені не хотілося б розлучатися з рідними людьми, і якщо таке диво сталося б я зміг би бути щасливим.
Я розумію, що зараз будую основу свого майбутнього. Я дуже хочу отримати гідну освіту, щоб потім займатися улюбленою справою. Я знаю багатьох людей, які працюють лише для того, щоб утримувати сім'ю, але то справа, якою вони займаються, їм не приносить задоволення. Мені шкода таких людей, адже вони так і не змогли знайти себе в улюбленій професії. Я не прагну до влади і недосяжних висот, а лише хочу займатися улюбленою справою, і якщо в мене це вийде, я буду щасливою людиною.
Зараз багато говорять про те, що треба берегти природу, але частіше це і залишається на рівні розмов. Лісів стає все менше, так як їх безжально знищують, водойми забруднюються, питна вода стає дефіцитом. Мені дуже хотілося б, щоб не тільки наше покоління, але і наступні, могли дихати свіжим повітрям, купатися в море і бачити блакитне небо. Адже це таке щастя!
Але найголовніше, я хочу, щоб ніколи не було війни, щоб не гинули невинні люди, щоб матері не втрачали своїх синів, а діти не ставали сиротами. Ніщо так не цінне в нашому світі, як життя. Адже наша Земля так прекрасна і щедра, і я по справжньому зможу бути щасливим, якщо залишуся гідним її сином.