Мені важко сказати, символом чого був Сторож. Тухольці вважали цей камінь священним, вірили, що у ньому живе дух царя велетнів, який переміг богиню смерті Морану і дав життя всьому живому в долині, де знаходилося село. Цар велетнів "триває в тім камені і пильнує сеї долини. Кажуть, що колись Морана ще раз ізбере свою силу, щоб нею завоювати нашу Тухольщину, але отсей заклятий Сторож упаде тоді на силу Морани і роздавить її собою". Тому тухольці і називали його Сторожем, "котрий, бачилось, пильнував входу в тухольську долину і готов був упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б до сього тихого, щасливого закутка". Можливо, Сторож символізував перемогу життя над смертю, добра над злом.
Метафора: час гарячий, з весельця ...золото спадає, країна світла та злотистої блакиті, рине хвилечка, шляхом по в’ється стежечка злотиста, в краю вічного проміння
Персоніфікація: колихає море хвилі, проложило сонце
Повтори (тавтологія): ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; по попливла.
Відповідь:
Мені важко сказати, символом чого був Сторож. Тухольці вважали цей камінь священним, вірили, що у ньому живе дух царя велетнів, який переміг богиню смерті Морану і дав життя всьому живому в долині, де знаходилося село. Цар велетнів "триває в тім камені і пильнує сеї долини. Кажуть, що колись Морана ще раз ізбере свою силу, щоб нею завоювати нашу Тухольщину, але отсей заклятий Сторож упаде тоді на силу Морани і роздавить її собою". Тому тухольці і називали його Сторожем, "котрий, бачилось, пильнував входу в тухольську долину і готов був упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б до сього тихого, щасливого закутка". Можливо, Сторож символізував перемогу життя над смертю, добра над злом.
Пояснення:
Аналіз вірша «Тиша морська» Лесі Українки
Рід літератури: лірика
Жанр: вірш
Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі
Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю
Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі)
Художні засоби
Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, злотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, стежечка злотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння
Метафора: час гарячий, з весельця ...золото спадає, країна світла та злотистої блакиті, рине хвилечка, шляхом по в’ється стежечка злотиста, в краю вічного проміння
Персоніфікація: колихає море хвилі, проложило сонце
Повтори (тавтологія): ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; по попливла.
Повтори (анафора, єдинопочаток): " Певне, се ... Певне, тут...", "Править хтось малим човенцем..."
Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.
Риторичні оклики: "...бува негода в світі!", "...шляхом по "
Інверсія: "Рине хвилечка перлиста", "В'ється стежечка злотиста"
Антитеза (протиставлення): "від сходу до заходу", "... весла підіймає, ... золото спадає"
Заперечення: "Не страшні для мене вітри. Ні підводнії каміння... не згадала"
Кількість строф: вісім
Рими: віконце — сонце, блакиті — світі, хвилі — білі, перлиста — злотиста, підіймає — спадає, сісти — по заходу — воду, каміння — проміння
Объяснение: