про що розповідає нам притча про блудного сина? молодший син не захотів займатися важкою роботою разом з батьком і старшим братом. він вирішив відправитися в мандрівку, при цьому попросив батька віддати належну йому частку спадщини. за найкоротший час хлопець промотав батьківські деньг» і з лишком пізнав нужду і прикрощі. на перший погляд, молодший син знехтував своїми обов'язками, відмовився від рідного дому заради задоволень і отримав гідне покарання. батько мав повне право прогнати блудного сина зі своїх очей. але він цього не зробив. батько пробачив свого сина, прийняв його в будинок і на радощах захотів засмажити кращого теляти. повернення блудного сина було для батька знаменною подією. адже його син знайшов у собі мужність повернутися, щиро розкаявшись у своєму вчинку. блудний син усвідомив свою необдуману поведінку, зрозумів, що глибоко помилявся. ця притча вчить нас, що за будь-які вчинки люди обов'язково отримують відплату. за хороші і правильні діяння людина винагороджується, а за погані і необдумані несе тяжке покарання. блудний син не думав, що доля обійдеться з ним так жорстоко. він хотів легкого і веселого життя. поки у нього були гроші, він не замислювався про правильність своїх дій. він жив на широку ногу, необдумано витрачав гроші. і за цей час блудний син жодного разу не згадав про свого батька, який заробляв ці гроші тяжкою працею. не згадав він і про старшого брата, який трудився разом з батьком. замислюватися про свою сім'ю він став тільки тоді, коли від нього відвернулися всі, хто жив за його рахунок. тільки тоді блудний син зрозумів, що нікому на світі, крім рідних, він не потрібен. а батько побачивши свого нещасного, змученого сина навіть не став замислюватися про ті помилки, які той допустив. у притчі про це не сказано, але батько, напевно. завжди пам'ятав про свого сина. і завжди переживав, як складається його доля. тому батько був по-справжньому щастя, коли зрозумів, що його син все усвідомив. усвідомив і назавжди повернувся в рідний дім. такі уроки біблії. тут все пояснюється на простих прикладах. людина може зробити багато помилок, але якщо він розкається, то бог пробачить його, як пробачив батько свого блудного сина.
В судьбе и жизни каждого человека огромную роль играют близкие люди: родственники, друзья, любимый человек. Они поддерживают в трудную минуту советом, утешают в тяжелых ситуациях, радуются в счастливые моменты. Причем, друг остается другом в любые времена. В средневековье, в наши дни, в далеком будущем друзья были и будут необходимы всем. В начале девятнадцатого века, в разгар правительственных гонений на молодое поколение, близкие, конечно же, были важны в жизни появившихся "новых людей". Роман Тургенева "Отцы и дети" как раз об одном из молодых революционеров – разночинцев 60 –х годов. Хотя основная мысль романа – идейная борьба людей разных поколений, главный герой, Евгений Базаров, проверяется автором на умение и любить, и дружить. По-моему, проследить за тем, как человек, отрицающий любые чувства, может выжить в сложном мире противоречий, довольно интересно. Итак, Евгений Васильевич Базаров – сын уездного лекаря. Он занимается естественными науками и проповедует нигилизм, то есть ничего не принимает на веру. Именно по суждениям нигилизма, любовь к родителям, друзьям, женщинам для него – это что-то примитивное и ненужное, нечто иное, как раздражение нервных окончаний. Но однажды в студенческом кругу Базаров знакомится с молодым человеком по имени Аркадий Кирсанов, который сразу же на него производит впечатление "мяконького либерального барича". В глазах радикала – материалиста Аркадий до последнего дня оставался "размазней" и "нежной душой". "Молодой человек, неглупый, но совершенно лишенный умственной оригинальности и постоянно нуждающийся в чьей–нибудь поддержке," - так охарактеризовали Аркадия критики. Он всегда был лишь приятелем Базарова. Аркадий познакомился с нигилистическими идеями, которых придерживался его друг, нашел их довольно интересными и увлекся этим молодым течением. Но в его философских суждениях всегда чувствовалась какая-то детская наивность, он не был искренним нигилистом, а просто хотел быть сыном своего века. ("Мы сила!") Он с наслаждением отрицал все вокруг, не замечая противоречий в своем поведении. Аркадий не мог принять многих взглядов своего учителя, так как в отличие от него он хорошо относился и к природе, и к женщинам, и к аристократам, "хоть и не смел признаться в этом". У Базарова же он вызывал снисходительно-дружеское, покровительное отношение, и, казалось, что Евгений разрешил Кирсанову дружить с собой. Он воспитывал его, как ребенка, и относился к нему так же, почти всегда насмешливо и несерьезно. Хотя Аркадий – сторонник Базарова и "напяливает на себя его идеи", он не мог быть с ним единым целым, так как идейно принадлежал к лагерю "отцов". Аркадию ближе спокойная обстановка в доме отца, да и "хозяйство не возбуждало в нем отвращения." Когда-нибудь ему все равно бы пришлось признать, что он чужой Базарову ("Он хищный, а мы с вами ручные."), и что его идеи "ему не по вкусу". Я полностью согласен с Писаревым, что Аркадий только лишь вообразил себе, что глубоко уважал и от души любил Базарова, хотя в сущности он не питал к нему никакой сердечной привязанности. Час от часу пропасть между ними росла, и особенно обнажилось размежевание между ними, когда они познакомились с Одинцовыми. В городе на балу они встретили молодую вдову. Анна Сергеевна – самостоятельная, властная, независимая и умная женщина. В
про що розповідає нам притча про блудного сина? молодший син не захотів займатися важкою роботою разом з батьком і старшим братом. він вирішив відправитися в мандрівку, при цьому попросив батька віддати належну йому частку спадщини. за найкоротший час хлопець промотав батьківські деньг» і з лишком пізнав нужду і прикрощі. на перший погляд, молодший син знехтував своїми обов'язками, відмовився від рідного дому заради задоволень і отримав гідне покарання. батько мав повне право прогнати блудного сина зі своїх очей. але він цього не зробив. батько пробачив свого сина, прийняв його в будинок і на радощах захотів засмажити кращого теляти. повернення блудного сина було для батька знаменною подією. адже його син знайшов у собі мужність повернутися, щиро розкаявшись у своєму вчинку. блудний син усвідомив свою необдуману поведінку, зрозумів, що глибоко помилявся. ця притча вчить нас, що за будь-які вчинки люди обов'язково отримують відплату. за хороші і правильні діяння людина винагороджується, а за погані і необдумані несе тяжке покарання. блудний син не думав, що доля обійдеться з ним так жорстоко. він хотів легкого і веселого життя. поки у нього були гроші, він не замислювався про правильність своїх дій. він жив на широку ногу, необдумано витрачав гроші. і за цей час блудний син жодного разу не згадав про свого батька, який заробляв ці гроші тяжкою працею. не згадав він і про старшого брата, який трудився разом з батьком. замислюватися про свою сім'ю він став тільки тоді, коли від нього відвернулися всі, хто жив за його рахунок. тільки тоді блудний син зрозумів, що нікому на світі, крім рідних, він не потрібен. а батько побачивши свого нещасного, змученого сина навіть не став замислюватися про ті помилки, які той допустив. у притчі про це не сказано, але батько, напевно. завжди пам'ятав про свого сина. і завжди переживав, як складається його доля. тому батько був по-справжньому щастя, коли зрозумів, що його син все усвідомив. усвідомив і назавжди повернувся в рідний дім. такі уроки біблії. тут все пояснюється на простих прикладах. людина може зробити багато помилок, але якщо він розкається, то бог пробачить його, як пробачив батько свого блудного сина.
перевела специально тебе на украинский
Итак, Евгений Васильевич Базаров – сын уездного лекаря. Он занимается естественными науками и проповедует нигилизм, то есть ничего не принимает на веру. Именно по суждениям нигилизма, любовь к родителям, друзьям, женщинам для него – это что-то примитивное и ненужное, нечто иное, как раздражение нервных окончаний. Но однажды в студенческом кругу Базаров знакомится с молодым человеком по имени Аркадий Кирсанов, который сразу же на него производит впечатление "мяконького либерального барича". В глазах радикала – материалиста Аркадий до последнего дня оставался "размазней" и "нежной душой". "Молодой человек, неглупый, но совершенно лишенный умственной оригинальности и постоянно нуждающийся в чьей–нибудь поддержке," - так охарактеризовали Аркадия критики. Он всегда был лишь приятелем Базарова. Аркадий познакомился с нигилистическими идеями, которых придерживался его друг, нашел их довольно интересными и увлекся этим молодым течением. Но в его философских суждениях всегда чувствовалась какая-то детская наивность, он не был искренним нигилистом, а просто хотел быть сыном своего века. ("Мы сила!") Он с наслаждением отрицал все вокруг, не замечая противоречий в своем поведении. Аркадий не мог принять многих взглядов своего учителя, так как в отличие от него он хорошо относился и к природе, и к женщинам, и к аристократам, "хоть и не смел признаться в этом". У Базарова же он вызывал снисходительно-дружеское, покровительное отношение, и, казалось, что Евгений разрешил Кирсанову дружить с собой. Он воспитывал его, как ребенка, и относился к нему так же, почти всегда насмешливо и несерьезно. Хотя Аркадий – сторонник Базарова и "напяливает на себя его идеи", он не мог быть с ним единым целым, так как идейно принадлежал к лагерю "отцов". Аркадию ближе спокойная обстановка в доме отца, да и "хозяйство не возбуждало в нем отвращения." Когда-нибудь ему все равно бы пришлось признать, что он чужой Базарову ("Он хищный, а мы с вами ручные."), и что его идеи "ему не по вкусу". Я полностью согласен с Писаревым, что Аркадий только лишь вообразил себе, что глубоко уважал и от души любил Базарова, хотя в сущности он не питал к нему никакой сердечной привязанности. Час от часу пропасть между ними росла, и особенно обнажилось размежевание между ними, когда они познакомились с Одинцовыми. В городе на балу они встретили молодую вдову. Анна Сергеевна – самостоятельная, властная, независимая и умная женщина. В