Есе "Символізм В. Винниченка, П.Тичини"

Сначала связь христианства с язычеством не вызывали у христиан возражений, так как это притоку новообращенных христиан, поклонявшихся раньше языческим богам, в христианские церкви и общины. По мере развития христианства, по превращении его в государственную религию Великой Римской империи, отношение к этому факту резко изменилось. Обнаружив в языческих богах и обрядах соперников христианскому культу, отцы церкви приняли идею преемственности и исторической свззи христианства и язычества. Пленилась и политика христианской церкви: после кратковременного периода сосуществования христианства и язычества началась длительная эпоха гонений и преследований язычников.

Остап — велична постать, справжній уламок старовинного українського лицарства, що не шукає волі лише для себе, а прагне зібрати хоробрих козаків і повести їх на бій із панами. Гордий і щирий, він здатен на подвиг і велике кохання. Та життя бере дорогу ціну за здійснення бажань. Остап здобув волю, але загубив те, що було його половиною — кохану жінку Соломію. Згадуючи своє нелегке життя, він каже: "Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга — чекає й не дочекається, коли злучиться з нею..." Життя подарувало людині лише одну мить щастя, але за це відняло все: мрії про сім'ю, кохану жінку, прагнення до помсти — все спливло за дунайською хвилею. Трагізм усякого життя, яке не хоче коритися обставинам.

Оповідання "Дорогою ціною" вражає найбільше тим, що крізь суворий і реалістичний сюжет ми бачимо життєстверджуючу віру в людину, її боротьбу за волю та гідність. Загибель Соломії страшна й прекрасна, бо її не змогли зламати. Життя Остапа безнадійне й прекрасне, бо він не скорився й нічого не забув. Коцюбинський зміг змалювати могутні характери, передав внутрішню красу сильних людей, які уособлюють кращі національні якості українців.