эссе 6 клаасс на тему почему так важно в начале время. преодолевать стереотипы и шаблоны мышления и поведения, сидящие в любом человеке (русская литература) очень
Благородство – явище, яке прийшло до нас з історії. Якщо аналізувати етимологію цього слова, слід звернути увагу на те, що слово це походить від людей, які мають якість «благого роду». Тому раніше благородною вважалася людина, яка походить з якогось високого або знатного роду. У той же час, якщо говорити про сучасність і той світ, в якому ми з вами живемо, можна відзначити, що зараз формального поділу на роди немає. Всі громадяни за законами рівні і вважається некультурним прямо називати людину благородною або неблагородною. Водночас, все-таки іноді це чомусь все ще відбувається.
Якою б не була сучасність, наскільки рівними б у правах люди не були, але навряд чи можна називати сучасних людей повністю однаковими. Для деяких з наших сучасників характерні одні ознаки, для інших – інші. Усе ще зустрічаються порядні, чесні і справедливі люди, а також ті, для кого всі ці якості не мають жодного сенсу. Все це дозволяє говорити, що неформально можна вважати когось благородним і сьогодні.
7. Почалася війна і дядьків паровоз розбомбили. Дядька і його помічника повбивало вугіллям.
Пояснення:
цитати
1. Тій діжурці, як казав дядько, було "сто літ", і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути.
2. — Знаєш, що я придумав, Зульф, — збуджено сказав Климко. — Я піду по сіль. Зульфат зупинився. — Куди? — У Слов'янськ.
3. Климко жив удвох з дядьком Кирилом, відколи осиротів.
4. У кухлі Климко й знаходив гостинець: пригірщ пряників-срібноголовців, або гроно прозорих півників на паличках, зв'язаних докупи білою ниткою, або ще щось таке.
5. Дядько Кирило був машиністом великого паровоза ФД
6. Жили вони в залізничному бараці при самісіньких коліях.
7. — Пряме влучення... — квапливо розказував хтось. — У тендер, їх вугіллям побило...
Благородство – явище, яке прийшло до нас з історії. Якщо аналізувати етимологію цього слова, слід звернути увагу на те, що слово це походить від людей, які мають якість «благого роду». Тому раніше благородною вважалася людина, яка походить з якогось високого або знатного роду. У той же час, якщо говорити про сучасність і той світ, в якому ми з вами живемо, можна відзначити, що зараз формального поділу на роди немає. Всі громадяни за законами рівні і вважається некультурним прямо називати людину благородною або неблагородною. Водночас, все-таки іноді це чомусь все ще відбувається.
Якою б не була сучасність, наскільки рівними б у правах люди не були, але навряд чи можна називати сучасних людей повністю однаковими. Для деяких з наших сучасників характерні одні ознаки, для інших – інші. Усе ще зустрічаються порядні, чесні і справедливі люди, а також ті, для кого всі ці якості не мають жодного сенсу. Все це дозволяє говорити, що неформально можна вважати когось благородним і сьогодні.
Відповідь:
1. Діжурка
2. Климко вирушив до Слов"янська по сіль
3. Климко жив з дядьком Кирилом
4. Солодощі: пряники, цукерки-півники.
5. Дядько Кирило працював машиністом паровоза
6. Климко з дядьком жили в залізничному бараці.
7. Почалася війна і дядьків паровоз розбомбили. Дядька і його помічника повбивало вугіллям.
Пояснення:
цитати
1. Тій діжурці, як казав дядько, було "сто літ", і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути.
2. — Знаєш, що я придумав, Зульф, — збуджено сказав Климко. — Я піду по сіль. Зульфат зупинився. — Куди? — У Слов'янськ.
3. Климко жив удвох з дядьком Кирилом, відколи осиротів.
4. У кухлі Климко й знаходив гостинець: пригірщ пряників-срібноголовців, або гроно прозорих півників на паличках, зв'язаних докупи білою ниткою, або ще щось таке.
5. Дядько Кирило був машиністом великого паровоза ФД
6. Жили вони в залізничному бараці при самісіньких коліях.
7. — Пряме влучення... — квапливо розказував хтось. — У тендер, їх вугіллям побило...