есть ли в этом стихе односкладнi речення ?
любіть україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
любіть україну у сні й наяву,
вишневу свою україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
любіть україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
юначе! хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
не можна любити народів других,
коли ти не любиш вкраї
дівчино! як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш вкраїну…
любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
всім серцем любіть україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
передбачає визначення теми, ідеї, проблематики, жанру, особливостей композиції та сюжету. Ця інформація до підготувати літературний паспорт твору.
Объяснение:
рпенко-Карий “Сто тисяч” аналіз твору (паспорт)
У комедії “Сто тисяч” І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки.
Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск.
Автор — І. Карпенко-Карий (Тобілевич).
Рік написання – 1889
Літературний рід — драма.
Жанр твору: комедія.
Тема “Сто тисяч”: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80–90 роках XIX століття.
Ідея “Сто тисяч”: викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).
Основна думка: автор бичує сатирою страшною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров’я, будуть і гроші…»
Том Сойєр – підліток з маленького провінційного містечка Санкт-Петербург на Міссісіпі, енергійний, дотепний, підприємливий хлопчик дванадцятирічного віку, сирота якого виховує тітка Поллі. Тітка Поллі – загалом то, добра, але при цьому строга і манірна жінка, яка вважає, що її християнський обов’язок – карати дитину для його ж блага: «… Бо сказано в Писанні, що хто жаліє різок – той псує дитину». Крім Тома, тітка Поллі виховує зведеного брата Тома Сідда, паїньку і ябедника, і кузину Тома Мері, добру і терплячу дівчину. Том і Сідд відчувають взаємну неприязнь через відмінності в характерах і поглядах на життя та його правила, внаслідок яких Сідд любить накапати тітці на Тома.
У романі описуються різноманітні пригоди Тома і його друзів протягом декількох місяців. У ході цих пригод він встигає стати свідком вбивства і викрити вбивцю, побратися з дівчинкою-однокласницею, втекти з дому і пожити на безлюдному острові, бути присутнім на власному похороні, заблукати в печері і благополучно вибратися з неї, а також знайти дорогоцінний скарб.
Том уособлює собою безпечність і чудовий світ дитинства середини XIX століття. Його кращі друзі – Джо Гарпер і Гекльберрі Фінн. Колись був закоханий в Еммі Лоренс, але пізніше її місце в серці Тома зайняла Ребекка Тетчер (Беккі).
Характер Тома як не можна краще розкритий в першому розділі, в якому Том, в покарання за те, що напередодні замість відвідування школи ходив купатися в річці, засуджений тіткою Поллі на побілку довгого забору в суботу – у вихідний день, у який у решти хлопчиків намічені веселі ігри . З сумом подумавши про те, як інші хлопці будуть знущатися над тим, що він змушений працювати, Том став винаходити план того, як позбавитися від обов’язку хоч ненадовго. Він розрахував, що за «скарби» з надр його кишені, начебто дохлого пацюки на мотузочці (щоб зручно було його крутити) або нічого не відкриваючого ключа він може купити лише дещицю свободи. Сумно розмірковуючи, Том помітив, що наближається Бен, задирання якого Том ніяк не бажав терпіти. Єдиний іб для Тома зберегти свою честь був прикинутися, що він працює за власним бажанням.
Коли Бен спробував дражнити Тома, той найвищою мірою здивовано поцікавився, що саме Бен вважає роботою і заявив, що мало не прохав тітку довірити йому таке відповідальне завдання. Хитрість привела до того, що Бен, а за ним і інші хлопчаки, стали просити про можливість побілити, і Том з подивом вивів якусь формулу з області людської психіки: якщо справа, яке б важка, не оплачується, то вона цікава, тому що вона – хобі. Варто ж запропонувати за цю справу плату – як воно стає роботою і втрачає свою принадність.