Якби я був президентом , то ввів би зміни у шкільній програмі і вдосконалив навчальний процес, систему оцінювання знань. Всі школи мали б інтернет, комп'ютерні класи, кінозали для перегляду наукових фільмів, сучасні лабораторії з хімії і фізики. Діти б навчались з дев'ятої до сімнадцятої години, уроки були б спарені, обов'язковий щоденний тестовий контроль знань, що дало б змогу вчителям не задавати домашні завдання. На уроки потрібно за видатних людей з різних галузей науки, та кращих студентів вузів. Щоб учням було цікаво навчатися треба проводити майстер класи на уроках трудового навчання і це б дуже до у виборі майбутньої професії. Я б збільшив шкільні перерви для спілкування учнів між собою. а також на обід. Вечірній час був би вільним і родина проводила б разом багато часу. Діти зростали б розумними і розвиненими на радість батькам і державі.
Духовний шлях Тараса Шевченка є класичним прикладом нелегкого шляху православного християнина, який шукає в умовах соціальної несправедливості Правду Божу та волю до існування, взірцем пошуку духовного шляху всебічного пізнання людського буття та прагнення народу до самобутності. З одного боку, життя Шевченка визначене його пристрасним, безкомпромісним, суперечливим характером, сповненим «непорушної хохлацької впертості»З другого боку, життєвий шлях поета став школою вчителя моралі, вчителя життя та національної самосвідомості.
І це не випадково, бо лише через подолання людського страждання, суперечностей життя, надивившись на «похмуру декорацію та бездушних, грубих лицедіїв» та її «мерзенних уславлювачів», як писав Шевченко, — можна наблизитися до Істини.
Літературна спадщина Шевченка в сучасній науці досить ґрунтовно вивчається світськими дослідниками. Питання ж релігійної етики, соціальної думки, підняті мислителем, все ще вимагають серйозного богословського дослідження та певного церковного осмислення. Питання про місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка стоїть сьогодні досить гостро не лише у філософії, а й у політичній теології. Цим стурбовані не лише професійні філологи, літературознавці, педагоги, а й взагалі всі, хто цікавиться спадком українського генія.
Шевченко, порушуючи численні проблеми соціального устрою суспільства, вказує на велич Бога у світобудові, на місце людини в світі, Батьківщини в долі особистості, формуючи цим певні засади етичної самосвідомості людської особистості.
Якби я був президентом , то ввів би зміни у шкільній програмі і вдосконалив навчальний процес, систему оцінювання знань. Всі школи мали б інтернет, комп'ютерні класи, кінозали для перегляду наукових фільмів, сучасні лабораторії з хімії і фізики. Діти б навчались з дев'ятої до сімнадцятої години, уроки були б спарені, обов'язковий щоденний тестовий контроль знань, що дало б змогу вчителям не задавати домашні завдання. На уроки потрібно за видатних людей з різних галузей науки, та кращих студентів вузів. Щоб учням було цікаво навчатися треба проводити майстер класи на уроках трудового навчання і це б дуже до у виборі майбутньої професії. Я б збільшив шкільні перерви для спілкування учнів між собою. а також на обід. Вечірній час був би вільним і родина проводила б разом багато часу. Діти зростали б розумними і розвиненими на радість батькам і державі.
Объяснение:
Духовний шлях Тараса Шевченка є класичним прикладом нелегкого шляху православного християнина, який шукає в умовах соціальної несправедливості Правду Божу та волю до існування, взірцем пошуку духовного шляху всебічного пізнання людського буття та прагнення народу до самобутності. З одного боку, життя Шевченка визначене його пристрасним, безкомпромісним, суперечливим характером, сповненим «непорушної хохлацької впертості»З другого боку, життєвий шлях поета став школою вчителя моралі, вчителя життя та національної самосвідомості.
І це не випадково, бо лише через подолання людського страждання, суперечностей життя, надивившись на «похмуру декорацію та бездушних, грубих лицедіїв» та її «мерзенних уславлювачів», як писав Шевченко, — можна наблизитися до Істини.
Літературна спадщина Шевченка в сучасній науці досить ґрунтовно вивчається світськими дослідниками. Питання ж релігійної етики, соціальної думки, підняті мислителем, все ще вимагають серйозного богословського дослідження та певного церковного осмислення. Питання про місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка стоїть сьогодні досить гостро не лише у філософії, а й у політичній теології. Цим стурбовані не лише професійні філологи, літературознавці, педагоги, а й взагалі всі, хто цікавиться спадком українського генія.
Шевченко, порушуючи численні проблеми соціального устрою суспільства, вказує на велич Бога у світобудові, на місце людини в світі, Батьківщини в долі особистості, формуючи цим певні засади етичної самосвідомості людської особистості.