Пейзаж Досить оригінальні у Винниченка картини природи. Здебільшого описи природи в оповіданні подаються відповідно до душевного стану героїв.
Пейзаж — не просто тло, а теж діючий персонаж, який перебуває в цілковитій залежності від настроїв людини. Письменника не цікавить естетична роль пейзажу, для нього важливими є лише емоції, які викликає цей опис. — Зачитати і проаналізувати картину весняної повені з оповідання.
Порівняння «Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
Мова твору Притаманні: лаконізм, стислість, скупість, динамічність і «нещадність», «образно-уривчасте» речення і драматичні діалоги з повторами, вигуками, уривками фраз. Використання діалектизмів, русизмів, жаргонізмів сприяло повнішому і правдивому змалюванню епохи.
при першій зустрічі з ним він зображений як звичайним вуличним задиракою. це ми можемо зрозуміти з його мови та й сам юлько казав: “стефко це, стефко вус, соловій-розбійник з нашого двору.” але з деяким переживанням він віднісся до сороки з перебитим крилом. можна зробити висновок, що він тільки захищає своє ім’я і себе від інших і дає волю силі, серцю, думкам в різних життєвих ситуаціях. у главі ‘як усе було насправді’ стефко проявив себе справедливою людиною яка не пожертвувала здоров’ям іншої людини за ради інтересів юлька. це його і відрізняє від підступного ващука який не тільки хотів зробити зле сдавкові, а й не хотів забруднити своє ім’я.
Художні Засоби
Объяснение:
Пейзаж Досить оригінальні у Винниченка картини природи. Здебільшого описи природи в оповіданні подаються відповідно до душевного стану героїв.
Пейзаж — не просто тло, а теж діючий персонаж, який перебуває в цілковитій залежності від настроїв людини. Письменника не цікавить естетична роль пейзажу, для нього важливими є лише емоції, які викликає цей опис. — Зачитати і проаналізувати картину весняної повені з оповідання.
Порівняння «Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
Метафора «сонце хитро виглядає з-за парового млина», «паперовий змій кокетує й хитає головою», «соромливо посміхається своїми невеликими синіми очима Толя», «дощ січе»; «грім тріщить», «парує земля», «лід тріщав, лускався», «крига йде».
Мова твору Притаманні: лаконізм, стислість, скупість, динамічність і «нещадність», «образно-уривчасте» речення і драматичні діалоги з повторами, вигуками, уривками фраз. Використання діалектизмів, русизмів, жаргонізмів сприяло повнішому і правдивому змалюванню епохи.
при першій зустрічі з ним він зображений як звичайним вуличним задиракою. це ми можемо зрозуміти з його мови та й сам юлько казав: “стефко це, стефко вус, соловій-розбійник з нашого двору.” але з деяким переживанням він віднісся до сороки з перебитим крилом. можна зробити висновок, що він тільки захищає своє ім’я і себе від інших і дає волю силі, серцю, думкам в різних життєвих ситуаціях. у главі ‘як усе було насправді’ стефко проявив себе справедливою людиною яка не пожертвувала здоров’ям іншої людини за ради інтересів юлька. це його і відрізняє від підступного ващука який не тільки хотів зробити зле сдавкові, а й не хотів забруднити своє ім’я.