Настав новий день.Мати розбудила Олеся до школи.Коли Олесь сів снідати,мати запитала: -Олесю,мені сказала Матильда Петрівна,що ти на уроці не малював горщик.Чому? -Мамо,я хотів малювати дятла. -Синку,в школі потрібно виконувати те,що тобі вчитель говорить,а потім малюй, що тобі заманеться. Олесь мовчки поснідав і пішов до школи.На перерві він підійшов до вчительки і протягнув аркуш паперу. -Що це,Олесю?-запитала Матьльда Петрівна. -Горшечок.-тихо відповів Олесь. Вчителька посміхнулася і виправила погану оцінку.
"Батьківщина" Найдорожче для кожної людини місце те, де вона народилася, де народилися її батьки – тобто Батьківщина. Саме тут людина почала ходити, розмовляти, вчитися справедливості, доброти, посадила першу квіточку, вперше побачила веселку. Для мене такою землею є Україна – найкраща країна у світі. Я люблю свою країну, її степи, ліси, гори, села і міста, її народ. Тепло рідної домівки зігріває за сотні кілометрів. Людина у чужій країні зможе жити, працювати, але завжди тужитиме за батьківським домом, за рідною мовою. Удома усе здається кращим і природа і люди. Тож не дивно, що в розлуці зі своєю Вітчизною людина почувається незатишно. Я вважаю, що ми повинні бути гідними дітьми своєї Вітчизни. Батьківщину не обирають, вона як мати, завжди одна.
-Олесю,мені сказала Матильда Петрівна,що ти на уроці не малював горщик.Чому?
-Мамо,я хотів малювати дятла.
-Синку,в школі потрібно виконувати те,що тобі вчитель говорить,а потім малюй, що тобі заманеться.
Олесь мовчки поснідав і пішов до школи.На перерві він підійшов до вчительки і протягнув аркуш паперу.
-Що це,Олесю?-запитала Матьльда Петрівна.
-Горшечок.-тихо відповів Олесь.
Вчителька посміхнулася і виправила погану оцінку.
Найдорожче для кожної людини місце те, де вона народилася, де народилися її батьки – тобто Батьківщина. Саме тут людина почала ходити, розмовляти, вчитися справедливості, доброти, посадила першу квіточку, вперше побачила веселку.
Для мене такою землею є Україна – найкраща країна у світі. Я люблю свою країну, її степи, ліси, гори, села і міста, її народ. Тепло рідної домівки зігріває за сотні кілометрів. Людина у чужій країні зможе жити, працювати, але завжди тужитиме за батьківським домом, за рідною мовою. Удома усе здається кращим і природа і люди. Тож не дивно, що в розлуці зі своєю Вітчизною людина почувається незатишно.
Я вважаю, що ми повинні бути гідними дітьми своєї Вітчизни. Батьківщину не обирають, вона як мати, завжди одна.