не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх однолітків. а поезія василя голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схарактеризувати якось його творчість, — слово «дивно». він пише дивні і неочікувані тексти. до того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. дивує форма, вона близька до вільного, білого вірша — в ній простежується темп, але часто нема рими, іноді цей темп раптово змінюється, як змінюється музична тема. і образи в автора теж дуже неочікувані. зелене волосся дощу, слова, якими ми мовчимо на самоті. все це так незвично, але так захоплююче і цікаво.
звичайні теми поет реалізує по-своєму. наприклад, поезія про дощ. мабуть, вірші про дощ писав кожен поет, навіть початківці завжди звертаються до цієї теми. можливо, саме тому, коли бачиш у заголовку це слово, очікуєш чогось банального, звичного опису природи. але в голобородька дощ інакший. у його сприйнятті це зелене волосся, яке плете хмара, а в дощ вплетене все — і сам ліричний герой, і хата, і дерева. і коли дощ скінчиться, все зміниться (хтось набігається, хтось напасеться). а хтось повернеться в дім, що теплий, немов гніздо. таке своєрідне бачення одразу характеризує автора як талановиту, незвичну людину. він бачить світ по-своєму і пише по-своєму, зовсім не так, як писали до нього. і річка теж вплетена в дощ, немов дівоча стрічка, і здається, ліричний герой бачить вищу єдність, гармонію світу. дуже свіжим, новим здається цей текст.
схоже враження справляє і текст «ми йдемо». у цьому вірші автор звертається до однієї з традиційних тем української літератури. мені чомусь навіть згадуються «каменярі» франка. той самий вічний рух, вічний неспокій. але «ми йдемо» у василя голобородька — дуже оригінальний вірш. у його ритм вплетено рух, відчутна динаміка слова, рух думки, рух героїв, рух слів і рядків загадково поєднуються між собою. поет створює не тільки свій власний ритм, а й власні слова. мені дуже сподобався образ «тихомрійні села». з точки зору граматики, такого прикметника нема, а от з точки зору життя — він є. бо як інакше назвати тихі, мальовничі села? дуже влучний епітет!
я переконаний, що поезія має бути неповторною, оригінальною, має відображати специфічне авторське бачення світу. саме такою є поезія василя голобородька. я шкодую, що не познайомився з його творчістю раніше, бо відтепер він один із моїх найулюбленіших поетів.
Бездуховність – одна з найбільших проблем сучасного суспільства. Традиційно під бездуховністю прийнято розуміти відсутність у людини високих життєвих прагнень, принципів, ідеалів буття, почуття піднесеності. На жаль, при погляді на багатьох сучасних людей складається враження, що вони абсолютно бездуховні, це має багато різних проявів.
Найяскравішим прикладом бездуховності в житті людини є пріоритет особистого над суспільним. Сьогодні життя складається так, що дуже багато людей зовсім не замислюються про загальне благо. Усі прагнуть стати успішними особисто – хочуть забезпечити собі сите й задоволене життя за будь-яку ціну, не замислюються про великі цінності сучасності та про інших людей, які іноді чогось сильно потребують. Наприклад, люди не приділяють достатньо уваги тим, кому потрібна їхня до . Бездуховні люди намагаються сховатися від сплати податків, не хочуть брати участь в суспільно корисних заходах, завжди віддаляються від суспільства, щоб бути тільки наодинці і не чинити ніяких корисних дій в суспільстві. Втім, суспільство дуже швидко визначає таких людей і застосовує по відношенню до них справедливі заходи відповідальності.
не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх однолітків. а поезія василя голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схарактеризувати якось його творчість, — слово «дивно». він пише дивні і неочікувані тексти. до того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. дивує форма, вона близька до вільного, білого вірша — в ній простежується темп, але часто нема рими, іноді цей темп раптово змінюється, як змінюється музична тема. і образи в автора теж дуже неочікувані. зелене волосся дощу, слова, якими ми мовчимо на самоті. все це так незвично, але так захоплююче і цікаво.
звичайні теми поет реалізує по-своєму. наприклад, поезія про дощ. мабуть, вірші про дощ писав кожен поет, навіть початківці завжди звертаються до цієї теми. можливо, саме тому, коли бачиш у заголовку це слово, очікуєш чогось банального, звичного опису природи. але в голобородька дощ інакший. у його сприйнятті це зелене волосся, яке плете хмара, а в дощ вплетене все — і сам ліричний герой, і хата, і дерева. і коли дощ скінчиться, все зміниться (хтось набігається, хтось напасеться). а хтось повернеться в дім, що теплий, немов гніздо. таке своєрідне бачення одразу характеризує автора як талановиту, незвичну людину. він бачить світ по-своєму і пише по-своєму, зовсім не так, як писали до нього. і річка теж вплетена в дощ, немов дівоча стрічка, і здається, ліричний герой бачить вищу єдність, гармонію світу. дуже свіжим, новим здається цей текст.
схоже враження справляє і текст «ми йдемо». у цьому вірші автор звертається до однієї з традиційних тем української літератури. мені чомусь навіть згадуються «каменярі» франка. той самий вічний рух, вічний неспокій. але «ми йдемо» у василя голобородька — дуже оригінальний вірш. у його ритм вплетено рух, відчутна динаміка слова, рух думки, рух героїв, рух слів і рядків загадково поєднуються між собою. поет створює не тільки свій власний ритм, а й власні слова. мені дуже сподобався образ «тихомрійні села». з точки зору граматики, такого прикметника нема, а от з точки зору життя — він є. бо як інакше назвати тихі, мальовничі села? дуже влучний епітет!
я переконаний, що поезія має бути неповторною, оригінальною, має відображати специфічне авторське бачення світу. саме такою є поезія василя голобородька. я шкодую, що не познайомився з його творчістю раніше, бо відтепер він один із моїх найулюбленіших поетів.
Відповідь:
Бездуховність – одна з найбільших проблем сучасного суспільства. Традиційно під бездуховністю прийнято розуміти відсутність у людини високих життєвих прагнень, принципів, ідеалів буття, почуття піднесеності. На жаль, при погляді на багатьох сучасних людей складається враження, що вони абсолютно бездуховні, це має багато різних проявів.
Найяскравішим прикладом бездуховності в житті людини є пріоритет особистого над суспільним. Сьогодні життя складається так, що дуже багато людей зовсім не замислюються про загальне благо. Усі прагнуть стати успішними особисто – хочуть забезпечити собі сите й задоволене життя за будь-яку ціну, не замислюються про великі цінності сучасності та про інших людей, які іноді чогось сильно потребують. Наприклад, люди не приділяють достатньо уваги тим, кому потрібна їхня до . Бездуховні люди намагаються сховатися від сплати податків, не хочуть брати участь в суспільно корисних заходах, завжди віддаляються від суспільства, щоб бути тільки наодинці і не чинити ніяких корисних дій в суспільстві. Втім, суспільство дуже швидко визначає таких людей і застосовує по відношенню до них справедливі заходи відповідальності.
Пояснення: