Першою п'єсою пера Карпенка-Карого після того,як він позбувся "гласного нагляду" була комедія "Гроші". Думаю,не важко здогадатись яка провідна ідея твору. Так,гроші. Це слово зустрічається нам протягом всієї п'єси. "Гроші- всьому голова"-ці слова є гаслом головного героя комедії "Сто тисяч" Герасима Калитки. Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!" Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.
Мальчик, за душу которого боролись ангел и бес, нашел котенка. Котенок, как и все прочие создания, был посланцем Бога. Мальчик пришел с найденышем домой, но бабка и мать не захотели приютить котенка и велели отнести туда, где нашел. Мальчик по пути бросал котенка за все попадавшиеся заборы, но тот снова выпрыгивал к нему. Наконец котенок попал за забор к умирающей старушке. Старушка приласкала его и дала кусочек хлеба, что лежал у нее под подушкой, он улегся у нее в ногах. И вот тут начались чудеса. На пороге появился сын старушки с семьей.
А тем временем мальчик, подначиваемый бесом, забрался в сад старухи, чтобы полакомиться малиной. Но ему не повезло. Вышел приехавший внук умирающей бабки и дал по шее незваному гостю.
Закончился рассказ благополучно для всех. Оставшегося без котенка и малины мальчика дома побаловали клубникой с молоком и сказкой на ночь.
Котенок обрел дом и заботу.
Старушке, приютившей котенка, Бог продлил жизнь. Она взбодрилась, на радостях от приезда семьи, и стала хлопотать по хозяйству.
Добро порождает ответное добро. Счастливы те семьи, где все заботятся друг о друге. Пока мы кому-то нужны, у нас есть силы и желание жить.
Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.
Мальчик, за душу которого боролись ангел и бес, нашел котенка. Котенок, как и все прочие создания, был посланцем Бога. Мальчик пришел с найденышем домой, но бабка и мать не захотели приютить котенка и велели отнести туда, где нашел. Мальчик по пути бросал котенка за все попадавшиеся заборы, но тот снова выпрыгивал к нему. Наконец котенок попал за забор к умирающей старушке. Старушка приласкала его и дала кусочек хлеба, что лежал у нее под подушкой, он улегся у нее в ногах. И вот тут начались чудеса. На пороге появился сын старушки с семьей.
А тем временем мальчик, подначиваемый бесом, забрался в сад старухи, чтобы полакомиться малиной. Но ему не повезло. Вышел приехавший внук умирающей бабки и дал по шее незваному гостю.
Закончился рассказ благополучно для всех. Оставшегося без котенка и малины мальчика дома побаловали клубникой с молоком и сказкой на ночь.
Котенок обрел дом и заботу.
Старушке, приютившей котенка, Бог продлил жизнь. Она взбодрилась, на радостях от приезда семьи, и стала хлопотать по хозяйству.
Добро порождает ответное добро. Счастливы те семьи, где все заботятся друг о друге. Пока мы кому-то нужны, у нас есть силы и желание жить.
Объяснение:
это краткое содержание