Михайлик – головний герой повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. Допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи ігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. Був щедрим, добросердечним, співчутливим ів жебрачку з дитиною. Любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».
• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».
• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»
• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
• Мар’яна —> Михайлику: «І вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
1) Звичайно подарунки приємно отримувати,але якщо ти вкладеш всю душу і серце у свій подарунок,то його буде приємно отримувати і дарувати само собою.Так відбулося із головними героями.
2) Волхви - давньоруські язичницькі жерці, які здійснювали богослужіння і жертвоприношення, яким приписувалися вміння заклинати стихії і пророкував майбутнє. Волхви володіли даром психологічного впливу на людей і становили особливий соціальний стан.
Головним героям дісталося від них найдорожче,це кохання і розуміння,адже маючи гроші ти не здобудиш счастя.
3) Делла подарувала дорогий браслет для годинника,це була єдина цінна річ в їх родині ,але вона виглядала не стильно ,адже ремінь виглядав далеко не новим. А для того щоб купити його вона позбулася свого довгого і красивого волосся,щоб отримати гроші.
Джим же, купив гребінці для волосся коханої,але для того щоб купити, їх продав свій годинник
4) Їх подарунки важливі ,тому що не маючи грошей герої пожертвували найціннішим заради одне одного
Михайлик – головний герой повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. Допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи ігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. Був щедрим, добросердечним, співчутливим ів жебрачку з дитиною. Любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».
• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».
• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»
• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
• Мар’яна —> Михайлику: «І вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
Объяснение:
1) Звичайно подарунки приємно отримувати,але якщо ти вкладеш всю душу і серце у свій подарунок,то його буде приємно отримувати і дарувати само собою.Так відбулося із головними героями.
2) Волхви - давньоруські язичницькі жерці, які здійснювали богослужіння і жертвоприношення, яким приписувалися вміння заклинати стихії і пророкував майбутнє. Волхви володіли даром психологічного впливу на людей і становили особливий соціальний стан.
Головним героям дісталося від них найдорожче,це кохання і розуміння,адже маючи гроші ти не здобудиш счастя.
3) Делла подарувала дорогий браслет для годинника,це була єдина цінна річ в їх родині ,але вона виглядала не стильно ,адже ремінь виглядав далеко не новим. А для того щоб купити його вона позбулася свого довгого і красивого волосся,щоб отримати гроші.
Джим же, купив гребінці для волосся коханої,але для того щоб купити, їх продав свій годинник
4) Їх подарунки важливі ,тому що не маючи грошей герої пожертвували найціннішим заради одне одного