Гордій (загинув, коли мішок з кукурудзою впав з горища) На чужо- мунеща стіщастя непобудуєш
Данило Двоїста дуща – питома риса Міщенків
Клава(хвороблива жінка, перша влас- Ниця коралів) Родинне щастя нащад- ків Фрол (випадково загинув, коли витягував рушницю зі скрині) Один раз в рік і рушницястріляє
Михайло (Міщенков-Білий) Брехатизадля високої ціни
Горпина(Павло –ставле- ння до тварин) Людя- Ність, поряд ність Франя(вийшла заміж за Корнія, причарувавши зіллям, не було дітей) Вік з нелюбом проживала
Молодший син Данила (роботящий) Ніна(ставлення до коней- Мальва) Людя ність Яків- помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом У ньоговзимкуснігу не випросиш
Син Михайла Частково згадується Ліна(Мак- сим)розповіда- ють історію родини від прапрапрабабусі Клави піклування про інших Васюня (майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відпо-відальності за дезертирство) Сам себе наказав - 30 роківховався
Іван (рано помер, залишивши на виховання Олені сина Толика) Загинув молодим
Катерина(добра , вихована дівчина, загинула від блискавки разом зі своїм чоловіком та його родиною) Одна добра душа
-
Толик (все життя прожив в переїздах, в кінці твору повертається до родини) Перекотиполемжиття прож -- Батько Вадима (працював у Москві, не піклувався Вадимом) Поїхавшукати легкого карбованця
Вадим(зухвалий,зарозумілий хлопчина) Прокляттяпрокляттям, а характер характеромВ
Традиция отмечать старый Новый год связана с прежними датами Нового года, так как 13 и 14 января соответствуют 31 декабря и 1 января по старому стилю.
После 1918 года, когда в РСФСР декретом Совнаркома было введено новое летосчисление (после 31.01.1918 наступило 14.02.1918[1]), возникла традиция отмечать старый Новый год (этой традиции менее 100 лет).
Русская православная церковь в первый день Старого Нового года отмечает праздник Обрезания Господня и память Василия Великого. Этот день не является церковным новолетием, которое празднуется 1 сентября (14 сентября).
С 1700 года по указу Петра I Новый год в России стали праздновать, как и в других европейских странах, с 1 января, причём по-прежнему по юлианскому календарю (этой традиции более 300 лет). В именном указе «О празднованiи Новаго года» от 20 декабря 1699 года было сказано[2]:
Великiй Государь указалъ сказать: извѣстно Ему Великому Государю нетолько что во многихъ Европейскихъ Христiанскихъ странахъ, но и въ народахъ Славянскихъ, которые съ Восточною православною нашею Церковью во всемъ согласны, какъ: Волохи, Молдавы, Сербы, Далматы, Болгары и самые Его Великаго Государя подданные Черкасы и всѣ Греки, отъ которыхъ вѣра наша православная принята, всѣ тѣ народы согласно лѣта свои счисляютъ отъ Рождества Христова осьмъ дней спустя, то есть Генваря съ 1 числа, а не отъ созданiя мiра, за многую разнь и считанiе въ тѣхъ лѣтахъ, и нынѣ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Генваря съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столѣтний вѣкъ: и для того добраго и полезнаго дѣла, указалъ Великiй Государь впредь лѣта счислять въ Приказахъ и во всякихъ дѣлахъ и крѣпостяхъ писать съ нынѣшняго Генваря съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года. — Указ №1736 от 20 декабря 1699 года «О празднованiи Новаго года» До 1699 года в России Новый год отмечали по церковно-византийской традиции — 1 сентября. До 1492 года — 1 марта[3].
Гордій (загинув, коли
мішок з кукурудзою
впав з горища)
На чужо-
мунеща
стіщастя непобудуєш
Данило
Двоїста дуща – питома риса Міщенків
Клава(хвороблива жінка, перша влас-
Ниця коралів)
Родинне щастя нащад-
ків
Фрол (випадково загинув, коли витягував рушницю зі скрині)
Один раз в рік і рушницястріляє
Михайло
(Міщенков-Білий)
Брехатизадля високої ціни
Горпина(Павло –ставле-
ння до тварин)
Людя-
Ність, поряд
ність
Франя(вийшла заміж за Корнія, причарувавши зіллям, не було дітей)
Вік з нелюбом проживала
Молодший син Данила
(роботящий)
Ніна(ставлення до коней- Мальва)
Людя
ність
Яків- помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом
У ньоговзимкуснігу не випросиш
Син Михайла
Частково згадується
Ліна(Мак-
сим)розповіда-
ють історію родини від прапрапрабабусі Клави
піклування про інших
Васюня (майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відпо-відальності за дезертирство)
Сам себе наказав - 30 роківховався
Іван (рано помер, залишивши на виховання Олені сина Толика)
Загинув молодим
Катерина(добра , вихована дівчина, загинула від блискавки разом зі своїм чоловіком та його родиною)
Одна добра душа
-
Толик (все життя прожив в переїздах, в кінці твору повертається до родини)
Перекотиполемжиття прож
--
Батько Вадима
(працював у Москві, не піклувався Вадимом)
Поїхавшукати легкого карбованця
Вадим(зухвалий,зарозумілий хлопчина)
Прокляттяпрокляттям, а характер характеромВ
После 1918 года, когда в РСФСР декретом Совнаркома было введено новое летосчисление (после 31.01.1918 наступило 14.02.1918[1]), возникла традиция отмечать старый Новый год (этой традиции менее 100 лет).
Русская православная церковь в первый день Старого Нового года отмечает праздник Обрезания Господня и память Василия Великого. Этот день не является церковным новолетием, которое празднуется 1 сентября (14 сентября).
С 1700 года по указу Петра I Новый год в России стали праздновать, как и в других европейских странах, с 1 января, причём по-прежнему по юлианскому календарю (этой традиции более 300 лет). В именном указе «О празднованiи Новаго года» от 20 декабря 1699 года было сказано[2]:
Великiй Государь указалъ сказать: извѣстно Ему Великому Государю нетолько что во многихъ Европейскихъ Христiанскихъ странахъ, но и въ народахъ Славянскихъ, которые съ Восточною православною нашею Церковью во всемъ согласны, какъ: Волохи, Молдавы, Сербы, Далматы, Болгары и самые Его Великаго Государя подданные Черкасы и всѣ Греки, отъ которыхъ вѣра наша православная принята, всѣ тѣ народы согласно лѣта свои счисляютъ отъ Рождества Христова осьмъ дней спустя, то есть Генваря съ 1 числа, а не отъ созданiя мiра, за многую разнь и считанiе въ тѣхъ лѣтахъ, и нынѣ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Генваря съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столѣтний вѣкъ: и для того добраго и полезнаго дѣла, указалъ Великiй Государь впредь лѣта счислять въ Приказахъ и во всякихъ дѣлахъ и крѣпостяхъ писать съ нынѣшняго Генваря съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года.
— Указ №1736 от 20 декабря 1699 года «О празднованiи Новаго года»
До 1699 года в России Новый год отмечали по церковно-византийской традиции — 1 сентября. До 1492 года — 1 марта[3].