Голод у далекі часи (за твором М.Дерлиці "Пташенята").

Захар Беркут-найстаріший та наймудріший чоловік тухольської громади.Він патріот рідної землі,рідного села Тухля.
В чому проявляеться його паріотизм:він робить свій вирір,жертвує своїм сином заради ріної землі.Захар чинить за велінням обовязку,всіма силами тамуючи свій душевний біль.
Своїми словами"Життя лиш доти має вартість доки чоловік може допомагати іншим"  він пікреслює свій сенс життя-до ншим.Громада-найголовніше у його житті.
Його основним покликанням є користь народу,тому ще з дитинства він навчився лікувати рани,аби у бою лікувати воїнів.
Не згоджуеться на брухню"...Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові..."

Я був у багатьох містах, країнах, бачив такі художні витвори осіні, проте найгарніша у рідному краю. Вона має запах кострів, коли палять сухе лисття, збирають піздні яблука та груші. Найулюбленніший мій час, коли починаються холодні, проте дуже сонячні дні. Проміння пробивається через залишки золотого лисття і від цієї картини, по іншому не назвати цю красу, просто захоплює дихання. Так пестить слух тихий шелест лисття, зовсім не такий, як у іншу пору року, здається, що він шепоче:" Зустрінемось весною, друже...". Навіть, коли починаються дощі я радію, бо це можливість нікуди не бігти, а насалодитись моментом сповна.