Хіба ревуть воли як ясла повні 6. Ще в дитинстві проявляється впертий характер. Разом з тим вразила душу і допитливий розум боляче сприймають кожну кривду - це: а) Чіпка; б)Грицько; в)Максим.
ответ:Кожного разу, читаючи Юрія Вінничука, я все більше і більше усвідомлюю, який же він талановитий, який… український, і як майстерно між стрічок вміє заховати ту саму правду, яку хоче донести своїми творами.
«Місце для дракона» - казка. Але вона незвична для нашого сприйняття. Насамперед, у ній немає ґепі-енду.
Отож настройтеся на сумне-сумне, і зовсім не дитяче чтиво. Адже дракон тут не страшний і жорстокий монстр, а витончений і вишуканий поет, який цитує біблію, любить городину, а біля його печери не купа кісток нещасних жертв, а красива і запашна клумба.
Та й лицар тут, хоч і бестрашний, але не зовсім відповідає стандартам. Головне для нього - не слава на полі бою, а справедливість. І ніщо, навіть обіцяна рука князівни, не змусить його поступитися своїм принципам.
Випадок у метро - це коли хлопці їхали на ескалаторі і раптом Яві здалося, що нижче на ескалаторі стоїть їхній старий знайомий старшина Паляничко. Не встиг Павлуша ще добре розібратися, як Ява задріботів по східцях ескалатора вниз. Павлуша кинувся слідом і випадково вибив з рук опасистого дядька, який стояв перед хлопцями, ночви. Ночви загриміли вниз по сходинках, підбивши при цьому симпатичну молоду дівчину, яка не втрималася на ногах і гепнулася просто у ночви. Ночви вже з "пасажиром" помчалися далі. Дівчина або з переляку, або тому, що була дуже смілива, навіть не кричала. Вона заціпеніла і міцно вчепилася в ночви. Збивши ще кілька людей з ніг, ночви вилетіли з ескалатора. Проїхавши через весь зал, вони разом із ошелешеною дівчиною нарешті спинилися. Реакція дівчини на цю пригоду була просто приголомшлива. Дівчина не кричала, не сварилася, не стала з"ясовувати чиї це ночви і з чиєї вини їй прийшлося так весело кататися. Вона сліпуче посміхнулася і весело відзвітувала, як справжнісінький космонавт або льотчик: "Політ пройшов нормально. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно. Почуваю себе добре". Всі навколо сміялися, а хлопці під шумок чкурнули геть.
ответ:Кожного разу, читаючи Юрія Вінничука, я все більше і більше усвідомлюю, який же він талановитий, який… український, і як майстерно між стрічок вміє заховати ту саму правду, яку хоче донести своїми творами.
«Місце для дракона» - казка. Але вона незвична для нашого сприйняття. Насамперед, у ній немає ґепі-енду.
Отож настройтеся на сумне-сумне, і зовсім не дитяче чтиво. Адже дракон тут не страшний і жорстокий монстр, а витончений і вишуканий поет, який цитує біблію, любить городину, а біля його печери не купа кісток нещасних жертв, а красива і запашна клумба.
Та й лицар тут, хоч і бестрашний, але не зовсім відповідає стандартам. Головне для нього - не слава на полі бою, а справедливість. І ніщо, навіть обіцяна рука князівни, не змусить його поступитися своїм принципам.
Объяснение:
Відповідь:
Випадок у метро - це коли хлопці їхали на ескалаторі і раптом Яві здалося, що нижче на ескалаторі стоїть їхній старий знайомий старшина Паляничко. Не встиг Павлуша ще добре розібратися, як Ява задріботів по східцях ескалатора вниз. Павлуша кинувся слідом і випадково вибив з рук опасистого дядька, який стояв перед хлопцями, ночви. Ночви загриміли вниз по сходинках, підбивши при цьому симпатичну молоду дівчину, яка не втрималася на ногах і гепнулася просто у ночви. Ночви вже з "пасажиром" помчалися далі. Дівчина або з переляку, або тому, що була дуже смілива, навіть не кричала. Вона заціпеніла і міцно вчепилася в ночви. Збивши ще кілька людей з ніг, ночви вилетіли з ескалатора. Проїхавши через весь зал, вони разом із ошелешеною дівчиною нарешті спинилися. Реакція дівчини на цю пригоду була просто приголомшлива. Дівчина не кричала, не сварилася, не стала з"ясовувати чиї це ночви і з чиєї вини їй прийшлося так весело кататися. Вона сліпуче посміхнулася і весело відзвітувала, як справжнісінький космонавт або льотчик: "Політ пройшов нормально. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно. Почуваю себе добре". Всі навколо сміялися, а хлопці під шумок чкурнули геть.
Пояснення: