Хіба ревуть воли як ясла повні 6. Ще в дитинстві проявляється впертий характер. Разом з тим вразила душу і допитливий розум боляче сприймають кожну кривду - це: а) Чіпка; б)Грицько; в)Максим.
Здавалося б, творити добро й робити добрі справи та вчинки простіше простіше простого. Адже це не вимагає від людини жодних надприродних зусиль. Усього навсього необхідно лише слідувати за велінням свого серця і, роблячи щось хороше, думати про те, як приємно це буде для іншої людини.
Робити добро – це до літній людині перейти через дорогу, це заступитися за того, над ким знущаються. Зробити добру справу – це до людині, яка послизнулася, піднятися, це зняти з дерева злякане кошенятко чи нагодувати бездомну тварину. Доброта – це поклик душі, коли ти просто не можеш вчинити інакше, окрім як до своєму другові, батькам, а навіть і просто сторонній людині, якій потрібна до
Пригадуються слова Джека Лондона: «Кістка, кинута собаці, не є милосердя; милосердя — це кістка, поділена з собакою, коли ти голодний не менше неї». Є невеличкі добрі справи, а є такі, які насправді робляться, незважаючи на масштаби, не для того, щоб здобути славу, рейтинги, а проте стають великими.
Формування будь-якого професіонала починається не із засвоєння спеціальних знань, а насамперед із соціального статусу, із усвідомлення статусу майбутньої професії в суспільстві. Смисловим смислом діяльності державного службовця є служіння народові.
Усі людські (суспільні) проблеми можна розділити на локальні і глобальні. Локальними називають такі проблеми, які стосуються лише певної групи людей або якоїсь країни, певної місцевості. Глобальні ж проблеми – це ті, що пов’язані з існуванням усього людства і гострота яких тією чи тією мірою відчувається на всій планеті.
история нашего напрочь связана с историей нашего настоящего.
Наука история человеку нужна для понимания процессов и законов, по которым живет общество. Знать историю полезно, каждому, чтоб не повторять рас ошибок предшественников, суметь, сравнив ситуации, сориентироваться и найти правильное решение.
Также наука история очень понимать других людей: их исторически сложившиеся верования, традиции, привычки, взгляды. Даже мировоззрение и менталитет народов в целом.
История дает нам множество живых, готовых примеров причин и следствий, связей по типу «какие поступки и действия к чему приводят», примеров достижений и успехов.
Например, создание Чингисханом великолепно оснащенной, бое и дисциплинированной армии привело к завоеванию «половины мира», в том числе древнерусских земель. Одновременно с этим - е разрушению массы городов, гибели талантливых людей – ремесленников, ученых, художников средневековья.
Еще наука история дает много успешных примеров для подражания, которые вдохновляют и мотивируют современника, толкают его на новые свершения. История расставляет точки над «и»: она показывает, кто прав, а кто неправ. Вот еще один пример из истории. Многим россиянам известно имя их соотечественника, ученого-самоучки, основоположника теоретической космонавтики Константина Циолковского. Он, позже названный «отцом русских ракет», публиковал свои исследования в те годы (в конце 19-го века, точнее), когда о космонавтике почти никто из населения планеты и слыхом не слыхивал.
История в его лице дает отличный пример человека, усердно работавшего, будучи уверенным в своей правоте, несмотря на долгое полное отсутствие признания, опередившего свое время, заложившего фундамент для будущего, для нового развития общества.
В конце концов, история рассказывает нам массу интересного: любопытных фактов, загадочных событий, парадоксов, смешных и позитивных случаев, раскрывает тайны, передает бесценный опыт поколений любовь к знаниям уже влечет человека к изучению истории.
Робити добро – це до літній людині перейти через дорогу, це заступитися за того, над ким знущаються. Зробити добру справу – це до людині, яка послизнулася, піднятися, це зняти з дерева злякане кошенятко чи нагодувати бездомну тварину. Доброта – це поклик душі, коли ти просто не можеш вчинити інакше, окрім як до своєму другові, батькам, а навіть і просто сторонній людині, якій потрібна до
Пригадуються слова Джека Лондона: «Кістка, кинута собаці, не є милосердя; милосердя — це кістка, поділена з собакою, коли ти голодний не менше неї». Є невеличкі добрі справи, а є такі, які насправді робляться, незважаючи на масштаби, не для того, щоб здобути славу, рейтинги, а проте стають великими.
Формування будь-якого професіонала починається не із засвоєння спеціальних знань, а насамперед із соціального статусу, із усвідомлення статусу майбутньої професії в суспільстві. Смисловим смислом діяльності державного службовця є служіння народові.
Усі людські (суспільні) проблеми можна розділити на локальні і глобальні. Локальними називають такі проблеми, які стосуються лише певної групи людей або якоїсь країни, певної місцевості. Глобальні ж проблеми – це ті, що пов’язані з існуванням усього людства і гострота яких тією чи тією мірою відчувається на всій планеті.
Объяснение:
история нашего напрочь связана с историей нашего настоящего.
Наука история человеку нужна для понимания процессов и законов, по которым живет общество. Знать историю полезно, каждому, чтоб не повторять рас ошибок предшественников, суметь, сравнив ситуации, сориентироваться и найти правильное решение.
Также наука история очень понимать других людей: их исторически сложившиеся верования, традиции, привычки, взгляды. Даже мировоззрение и менталитет народов в целом.
История дает нам множество живых, готовых примеров причин и следствий, связей по типу «какие поступки и действия к чему приводят», примеров достижений и успехов.
Например, создание Чингисханом великолепно оснащенной, бое и дисциплинированной армии привело к завоеванию «половины мира», в том числе древнерусских земель. Одновременно с этим - е разрушению массы городов, гибели талантливых людей – ремесленников, ученых, художников средневековья.
Еще наука история дает много успешных примеров для подражания, которые вдохновляют и мотивируют современника, толкают его на новые свершения. История расставляет точки над «и»: она показывает, кто прав, а кто неправ. Вот еще один пример из истории. Многим россиянам известно имя их соотечественника, ученого-самоучки, основоположника теоретической космонавтики Константина Циолковского. Он, позже названный «отцом русских ракет», публиковал свои исследования в те годы (в конце 19-го века, точнее), когда о космонавтике почти никто из населения планеты и слыхом не слыхивал.
История в его лице дает отличный пример человека, усердно работавшего, будучи уверенным в своей правоте, несмотря на долгое полное отсутствие признания, опередившего свое время, заложившего фундамент для будущего, для нового развития общества.
В конце концов, история рассказывает нам массу интересного: любопытных фактов, загадочных событий, парадоксов, смешных и позитивных случаев, раскрывает тайны, передает бесценный опыт поколений любовь к знаниям уже влечет человека к изучению истории.