«Джури козака Швайки» головні герої Пилип Швайка Василь Байлемів Мацик Левко Заярний Володко Кривопичко Лесь Одуд Тиміш Перепічка Штефан Вирвизуб Демко Дурна Сила дід Кібчик Всі ці козаки задерикуваті й гордовиті, але дружні й щирі, віддані й відкриті, прагнуть не здійснювати подвигів, а бути на своєму місці, при ділі, «що в тебе Богом закладено, віддати добрим людям» Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів. Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудову вати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чи сте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм
1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам). 2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом). 3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні): а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства"); б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска"); в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини); г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів"); д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас). 4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).
2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).
3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):
а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства");
б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня
висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска");
в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини);
г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");
д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас).
4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).