Хто не бореться,той раб! Боротьба - це не просто битва,не прости удари,а вміння висловити свою думку,свою позицію,вміння відстоювати свої права,навіть не прикладаючи фізичної сили.У 21 столітті більше присутня в характері людей риса байдужості,ніж патріотизму та відчуття власної гідності.Саме своєю байдужістю,ми заковуємо себе в кайдани,не помічаючи цього і перетворюємо світле майбутнє на довічне покарання,каторгу,в тюрмі в яку самі себе загнали.А чому?Бо не боролися,не відстоювали власні інтереси,були байдужі,чи налякані погрозами інших і бездійно сиділи на місці і чекали чогось кращого,але самі не знаючи чого,чекали,коли варто було б діяти.А потім зневірившись сподівались на інших,коли потрібно було діяти,бо будучи рабом в кайданах значно важче боротися,чим бути вільним але в заручниках власної байдужості.Тому борітеся-побороте,Вам Бог помагає!Боріться,бо завтра може й не настати і згасне вогонь ваш,так і не розгорівшись в просторах свободи,а хто не бореться,той раб!
Сонце схилилося до обрію. На заході загоряється вечірня зоря, забарвлюючи півнеба малиново-червоними сполохами. Ми з двоюрідним братом поспішаємо за околицю, скоро приженуть стадо. Ми біжимо по дорозі, представляємо себе тракторами. Вдалечині чується приглушений мукання. Раптом помічаємо під ногами поранену птицю, хочемо її зловити, але вона не дається, а метрів через десять і зовсім злітає високо-високо і розчиняється в сутінках. Тут ми розуміємо, що нас обдурили, це сіра відволікали нас від свого гнізда. Посміявшись, ми з братом поспішаємо знайти своїх корів, череда вже біля водопою.
Сутінки згущуються... По селі чути як господині доять своїх корівок, десь цвіркун стрекоче ... А ось і перша зірка засяяла на безхмарному літньому небі. Все навколо затихає, село завмирає і занурюється в сон.
Боротьба - це не просто битва,не прости удари,а вміння висловити свою думку,свою позицію,вміння відстоювати свої права,навіть не прикладаючи фізичної сили.У 21 столітті більше присутня в характері людей риса байдужості,ніж патріотизму та відчуття власної гідності.Саме своєю байдужістю,ми заковуємо себе в кайдани,не помічаючи цього і перетворюємо світле майбутнє на довічне покарання,каторгу,в тюрмі в яку самі себе загнали.А чому?Бо не боролися,не відстоювали власні інтереси,були байдужі,чи налякані погрозами інших і бездійно сиділи на місці і чекали чогось кращого,але самі не знаючи чого,чекали,коли варто було б діяти.А потім зневірившись сподівались на інших,коли потрібно було діяти,бо будучи рабом в кайданах значно важче боротися,чим бути вільним але в заручниках власної байдужості.Тому борітеся-побороте,Вам Бог помагає!Боріться,бо завтра може й не настати і згасне вогонь ваш,так і не розгорівшись в просторах свободи,а хто не бореться,той раб!
Сутінки згущуються... По селі чути як господині доять своїх корівок, десь цвіркун стрекоче ... А ось і перша зірка засяяла на безхмарному літньому небі.
Все навколо затихає, село завмирає і занурюється в сон.