Ознаки романтичного пейзажу: наділення природних явищ людськими рисами (вітер виє, гуляє по полю); через природу передана дівоча краса («Стан високий, лист широкий, … викохав тонку, гнучку»), символізм в показі одинокості («Кругом ні билини. Одна, одна, як сирота»), пам'ять про трагічне кохання («Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі»), щасливий час кохання («З милим під вербою», «Защебече соловейко В лузі на калині»), гіркоти розлуки («Не щебече соловейко В лузі над водою», «Без милого сонце світить — Як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка»), таємничості («Що б там не кричало»), надії, світла в темряві («як стане Місяць серед неба»), несправдженого сподівання («серед степу Тупне кінь ногою», «До схід сонця, ранісінько, Щоб ніхто не бачив»), вірності («Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю»).
Зара тоже роблю дз по цій повісті) Карочє вони обоє двоюрідні брат і сестра і у них є не здоровий зв'язок. Обоє дуже користолюбні. Ось характеристика Рахіри: «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, вона однак прагне бути багачкою і ґаздинею… Якби ж то Рахіра йшла до того чесним шляхом, а то, засліплена жадобою і злобою, одержима бажанням збагатіти, вона штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими ґрунтами. Ну карочє за Саву, то і говрить нема, ще в дитинстві він вбив однолітка, запихнувши йому за шиворот шмеля
Відповідь:
Ознаки романтичного пейзажу: наділення природних явищ людськими рисами (вітер виє, гуляє по полю); через природу передана дівоча краса («Стан високий, лист широкий, … викохав тонку, гнучку»), символізм в показі одинокості («Кругом ні билини. Одна, одна, як сирота»), пам'ять про трагічне кохання («Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі»), щасливий час кохання («З милим під вербою», «Защебече соловейко В лузі на калині»), гіркоти розлуки («Не щебече соловейко В лузі над водою», «Без милого сонце світить — Як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка»), таємничості («Що б там не кричало»), надії, світла в темряві («як стане Місяць серед неба»), несправдженого сподівання («серед степу Тупне кінь ногою», «До схід сонця, ранісінько, Щоб ніхто не бачив»), вірності («Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю»).
Джерело: http://8next.com/7ul_a_u2015/6493-7ul_a_u2015_10.html