Доброго дня, леоніде глібове! звертається до вас звичайний читач. леоніде івановиче, я глибоко шаную вашу творчість. мені дуже прикро, що у часи вашого життя у зв’язку з виданням валуєвського циркуляру майже весь наклад першої збірки байок був знищений і люди не могли активно знайомитись із вашими творами. мені хотілося б подякувати вам за твори «щука», «цуцик, «мірошник», «журба» та багато інших, адже ваша творчість дуже близька мені. особливо вражають алегоричні образи, в яких можна вгадати типових персонажів навіть із сучасного життя. ви щиро вбачали у навколишньому світі суспільну нерівність, несправедливість і не могли примиритися з нею. тому у кожного з ваших байок відчувається засудження навколишньої дійсності. леоніде івановиче, ви – справжній ураїнець і борець, якому болять нещастя та негаразди рідної землі. з повагою ваш палкий шанувальник.
Іван Вишенський — син свого часу, коли пануючою ідеологією була релігія. Полеміст і шукав у ній порятунку. Він вірив, що, вимоливши прощення у Бога, поліпшить народну долю, уважав, що власний приклад аскетичного життя спонукає сильних світу жити праведно і по совісті. Для себе бачив шлях порятунку — покинути польсько-литовську державу і йти в пустелю. Великому Каменяреві належать такі слова: "Іван Вишенський може ще і нашому поколінню служити прикладом твердості, стійкості характеру, прямоти та ясності у висловах своїх поглядів і згідності між переконаннями та цілим життям".
