Хто дав Анастасії нове ім'я - РОКСОЛЯна, під котрим вона увійшла в історік​

Лицарі України - це козаки. Вони були мужніми воїнами и захисниками своєї рідної батьківщини.

Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.

Объяснение:

Кожна людина у різному віці розуміє, що вона вже доросла. Це може статись якщо з'явилось якесь горе, чи можливо коли просто набридло бути дитиною. Багато людей не хочуть дорослішати, а інші вже прагнуть бути дорослими. Вони не розуміють, що дитинство-безтурботне, та таке легке, вони мріють про те як закінчать садок, школу, інститут, щоб розпочати доросле життя. Але потім розуміють, що шкода що не цінували вони ті прекрасні миті, і знають що їх вже не повернути. Ось тут починається доросле життя, воно приходить зовсім зненацька. І стає зрозуміло, прийшов нарешті момент, коли ти став дорослим...