Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть – однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення – все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!
Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі – він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї – несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…
Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі – і дівчата, і хлопці. Усі вони різні – належать до різних ів суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.
Повість І.Франка ,,Захар Беркут" мені дуже сподобалося.Особливо мені до вподоби сам Захар Буркут та його син Максим.Оба вони мужні,ріщучи та сміливі.Дуже сподобалось,як поважає свого батька Максим,і як каже про нього добрими словами. У повісті показується любов Захара до народу,що він усе може покласти заради свого села і миру в рідному краю. Не дуже сподобався Тугар-Вовк,бо він зрадив свій народ.І хоча це батько Мирослави,вона пішла від нього. Повість вчить бути дружніми та триматися один за одного .Я важаю,що саме зараз вона дуже актуальна,бо такі часи , коли брат йде проти брата.Треба завжди були одним цілим,д довіряти один одному і не залишати товариша у біді.
Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть – однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення – все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!
Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі – він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї – несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…
Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі – і дівчата, і хлопці. Усі вони різні – належать до різних ів суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.