Життя та діяльність гетьмана Мазепи потребує глибокого й вдумливого прочитання. Його так звана "зрада" Петрові І під Полтавою 1709 року, можливо, була вкрай необхідним державним заходом, який, на жаль, зазнав краху? Адже відомо, що Росія навіть сьогодні не надає документів, які Богдан Хмельницький підписав (а чи підписав узагалі?) з Московією. Що до цього часу ховають російські державні мужі? Подальша доля України у складі Російської імперії досить насичена промовистими фактами. Петро І, як відомо, провадив колоніальну політику стосовно України: 1720 р. заборонено друкувати всі українські книги, крім церковних, з 1721р. всі церковні книги українських друкарень підлягали ретельній перевірці в синодальній друкарні, для чого пересилалися до Росії, 1782 р. заборонено мандрувати дякам і вчити дітей. Відомі факти перевезення чернігівської друкарні до Москви через відмову пересилати книги на цензуру, накладення штрафу на архімандрита Києво-Печерської лаври тощо. Тож не слід так вперто дотримуватися точки зору, насадженої нам протягом тривалого часу. Якій батьківщині "зрадив" Мазепа? Московії? Так. Але чи батьківщина вона для нього? Ні! Гетьман усе своє життя був відданий Україні.
Тим більше тішить нашу національну свідомість факт звернення до постаті українського державного діяча відомого англійського поета — Дж. Байрона. Як вказує сам поет у передмові до поеми "Мазепа", матеріалом до написання твору став епізод, описаний в "Історії Карла XII" Вольтера (історична правдивість цього випадку не встановлена).
Байрон показує нам Мазепу вже літнім чоловіком, який, утікаючи з України разом із шведським королем, на одному з привалів розповідає історію свого кохання часів юності. З початком оповіді історичні події відступають у поемі на другий план і читач поринає у світ романтики. Романтичними є і безмежна любов юного Мазепи до прекрасної Терези (це почуття гетьман проніс через усе життя і вже літнім пам'ятає той шал, який охоплював його багато років тому), і відмова коритися обставинам, прагнення боротися навіть тоді, коли відсутні будь-які надії на порятунок, і всепоглинаюча пристрасть помсти.
Особливої уваги заслуговує образ коня, який у романтичній традиції часто виступає символом долі. З оповіді гетьмана ми дізнаємося, що дикий кінь приніс його в Україну, і в цьому криється якийсь фатум, визначеність долі юного пажа, якого врятували козаки. Але так само відомо з поеми, що Мазепа втікає з України разом із Карлом XII, його кінь при ньому... Але чи так само прихильна доля до гетьмана?
Романтизму сповнений і образ Мазепи: він похмурий, самотній, задумливий, волелюбний, внутрішньо незалежний. Пейзажі в поемі також імпонують загальному романтичному настрою: природа дика, кінь необ'їжджений, потоки бурхливі, хвилі потужні, вітри сильні, степ широкий, неосяжний тощо.
Отже, Дж. Байрон творчо підійшов до опрацювання історичного матеріалу. Його поема поєднує як історичну правду, так і містить вагомий відсоток авторської вигадки, сповненої романтичного колориту.
Сковорода; 22 ноября (3 декабря) 1722, местечко Чернухи, Киевская губерния[А 2], Российская империя — 29 октября (9 ноября) 1794, имение Ивановка, Харьковское наместничество, Российская империя) — русский[1] и украинский[2][А 3] странствующий философ, поэт, баснописец и педагог, внёсший значительный вклад в восточнославянскую культуру[3]. Снискал славу первого самобытного философа Российской империи[4][5]. Григорий Сковорода считается завершителем эпохи казацкого барокко и родоначальником русской религиозной философии[6][7][8]. Произведения Григория Сковороды оказали существенное влияние на ряд русских мыслителей, в особенности на Владимира Эрна[9].
Життя та діяльність гетьмана Мазепи потребує глибокого й вдумливого прочитання. Його так звана "зрада" Петрові І під Полтавою 1709 року, можливо, була вкрай необхідним державним заходом, який, на жаль, зазнав краху? Адже відомо, що Росія навіть сьогодні не надає документів, які Богдан Хмельницький підписав (а чи підписав узагалі?) з Московією. Що до цього часу ховають російські державні мужі? Подальша доля України у складі Російської імперії досить насичена промовистими фактами. Петро І, як відомо, провадив колоніальну політику стосовно України: 1720 р. заборонено друкувати всі українські книги, крім церковних, з 1721р. всі церковні книги українських друкарень підлягали ретельній перевірці в синодальній друкарні, для чого пересилалися до Росії, 1782 р. заборонено мандрувати дякам і вчити дітей. Відомі факти перевезення чернігівської друкарні до Москви через відмову пересилати книги на цензуру, накладення штрафу на архімандрита Києво-Печерської лаври тощо. Тож не слід так вперто дотримуватися точки зору, насадженої нам протягом тривалого часу. Якій батьківщині "зрадив" Мазепа? Московії? Так. Але чи батьківщина вона для нього? Ні! Гетьман усе своє життя був відданий Україні.
Тим більше тішить нашу національну свідомість факт звернення до постаті українського державного діяча відомого англійського поета — Дж. Байрона. Як вказує сам поет у передмові до поеми "Мазепа", матеріалом до написання твору став епізод, описаний в "Історії Карла XII" Вольтера (історична правдивість цього випадку не встановлена).
Байрон показує нам Мазепу вже літнім чоловіком, який, утікаючи з України разом із шведським королем, на одному з привалів розповідає історію свого кохання часів юності. З початком оповіді історичні події відступають у поемі на другий план і читач поринає у світ романтики. Романтичними є і безмежна любов юного Мазепи до прекрасної Терези (це почуття гетьман проніс через усе життя і вже літнім пам'ятає той шал, який охоплював його багато років тому), і відмова коритися обставинам, прагнення боротися навіть тоді, коли відсутні будь-які надії на порятунок, і всепоглинаюча пристрасть помсти.
Особливої уваги заслуговує образ коня, який у романтичній традиції часто виступає символом долі. З оповіді гетьмана ми дізнаємося, що дикий кінь приніс його в Україну, і в цьому криється якийсь фатум, визначеність долі юного пажа, якого врятували козаки. Але так само відомо з поеми, що Мазепа втікає з України разом із Карлом XII, його кінь при ньому... Але чи так само прихильна доля до гетьмана?
Романтизму сповнений і образ Мазепи: він похмурий, самотній, задумливий, волелюбний, внутрішньо незалежний. Пейзажі в поемі також імпонують загальному романтичному настрою: природа дика, кінь необ'їжджений, потоки бурхливі, хвилі потужні, вітри сильні, степ широкий, неосяжний тощо.
Отже, Дж. Байрон творчо підійшов до опрацювання історичного матеріалу. Його поема поєднує як історичну правду, так і містить вагомий відсоток авторської вигадки, сповненої романтичного колориту.
Объяснение: