Https://thriveglobal.com/?p=1311859&preview_id=1311859&preview_nonce=93db8e5a78&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1311957&preview_id=1311957&preview_nonce=4992e85efc&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1311983&preview_id=1311983&preview_nonce=6192696b71&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312027&preview_id=1312027&preview_nonce=04904cb4ea&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312034&preview_id=1312034&preview_nonce=53fb3dea8b&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312048&preview_id=1312048&preview_nonce=1f8af81a3a&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312077&preview_id=1312077&preview_nonce=5595afe390&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312090&preview_id=1312090&preview_nonce=8bcbab0f8d&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312128&preview_id=1312128&preview_nonce=5ce0b43d14&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312133&preview_id=1312133&preview_nonce=9fc72b67f9&preview=true
https://thriveglobal.com/?p=1312151&preview_id=1312151&preview_nonce=968164a8be&preview=true
Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Риторичне звертання: «Грай же, море».
Риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»;
Риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.